Через війну багато домашніх і свійських тварин залишилися покинутими на територіях ведення бойових дій. Без належного догляду та вакцинації вони можуть бути потенційними носіями вірусу сказу. Дикі тварини мігрують із небезпечних зон до спокійніших територій. Також бойові дії значною мірою завадили провести профілактичні заходи у більшості областей України — планові вакцинальні кампанії для домашніх і диких тварин, а також контроль за популяцією безпритульних тварин. Все це створює підвищені ризики для погіршення епідемічної ситуації, повʼязаної зі сказом.
Статистика в Україні
У 2023 році зареєстровано 1845 звернень через укуси чи заслинення тваринами, хворими на сказ, — це 4,5 випадки на 100 тис. населення. За оперативними даними, у 2024 році кількість таких звернень зросла до 2427 (5,86 на 100 тис. населення).
За інформацією обласних Центрів контролю та профілактики хвороб, у 2024 році в Україні зареєстровано два випадки сказу серед дорослих у Дніпропетровській і Харківській областях. У 2023 році зареєстровано один випадок сказу у дорослого у Вінницькій області.
Центр громадського здоровʼя поспілкувався з Юрієм Жигарєвим, лікарем-інфекціоністом, кандидатом медичних наук, про сказ — що це за хвороба та як уберегти від неї себе та тварин.
Що таке сказ і які його симптоми
Сказ (рабієс, гідрофобія) — це смертельне вірусне захворювання, що вражає центральну нервову систему людини та теплокровних тварин. Захворювання спричинене вірусом родини Rhabdoviridae, роду Lyssavirus.
«Інкубаційний період сказу зазвичай становить від 1 до 3 місяців, але може бути від семи днів до понад року, залежно від місця укусу, властивостей вірусу та особливостей імунної системи людини. Найшвидше розвивається хвороба, якщо укус інфікованої тварини стався в голову та шию», — розповідає Юрій Жигарєв.
Основні симптоми розвиваються після інкубаційного періоду:
- гарячка;
- головний біль;
- неспокій;
- гідрофобія (страх води);
- аерофобія (страх протягів, повітряних потоків);
- галюцинації;
- агресія;
- параліч;
- кома.
Якщо з’явилися симптоми, врятувати людину неможливо, і хворий помирає. Тому надзвичайно важливо почати постконтактну профілактику (ПКП) сказу відразу після контакту з потенційно інфікованою твариною, до появи симптомів. ПКП може передбачати тільки вакцинацію або одночасне введення імуноглобуліну за призначенням лікаря.
Без лікування сказ завжди призводить до смерті
«Сказ є одним із найсмертельніших вірусних захворювань: після появи клінічних симптомів його летальність становить сто відсотків. Вірус атакує нервову систему, спричиняючи важкі неврологічні розлади, параліч і смерть. Ефективного лікування немає, але розвитку хвороби можна запобігти вакцинацією».
З метою профілактики вакцину проти сказу вводять групам високого ризику — ветеринарам, лісникам, кінологам та ін. Для доконтактної та постконтактної профілактики застосовують одну й ту саму вакцину — антирабічну, проте за різними схемами.
Як передається вірус сказу
Вірус передається через слину інфікованої тварини, найчастіше під час укусів. Однак можливе зараження через подряпини або потрапляння слини на слизові оболонки чи відкриті рани. Інші шляхи передачі (наприклад, аерозольний у печерах з великими колоніями кажанів) є вкрай рідкісними, і для України це мало актуально.
Зараження сказом можливе навіть під час контакту з мертвою інфікованою твариною — наприклад, через порізи чи подряпини під час розбирання туші або зняття шкури, а також під час потраплянні слини загиблої тварини на пошкоджену шкіру.
Людина не може бути безсимптомним носієм вірусу сказу. Під час інкубаційного періоду, коли симптоми ще не проявилися, вона не є заразною. Інфекція стає небезпечною для інших лише після появи клінічних ознак хвороби.
Можливі ознаки, що у тварини сказ
«Інфіковані тварини часто поводяться неадекватно: втрачають страх перед людьми, стають агресивними або, навпаки, млявими».
Інші ознаки:
- слинотеча;
- утруднене ковтання;
- параліч.
Тварини можуть передавати вірус за кілька днів до появи симптомів, тому навіть зовні здоровий собака чи кіт може становити загрозу.
Які бувають форми сказу
Може бути буйний (агресивна поведінка) та паралітичний сказ (малопомітні симптоми, поступова слабкість і параліч), іноді атипові форми (наприклад, без гідрофобії). Усі форми сказу для людини без вакцинації — летальні.
Вакцинація та інша профілактика для домашніх тварин
Вакциновані тварини не можуть передавати сказ. Власники домашніх тварин в Україні можуть безоплатно вакцинувати своїх улюбленців від сказу у державних ветеринарних установах, перелік яких можна знайти за цим посиланням. Вакцинацію необхідно повторювати щороку, щоб підтримувати надійний імунітет у тварин.
Інші профілактичні заходи, щоб захистити тварин від сказу:
- унеможливлюйте контакти домашніх тварин із дикими та безпритульними, адже вони можуть бути носіями вірусу;
- якщо поведінка вашої або чужої тварини викликає підозру — наприклад, з’являється агресія, страх води чи світла, — негайно повідомте ветеринарну службу.
Які тварини можуть переносити сказ
Сказ можуть переносити як домашні, так і дикі тварини, зокрема собаки, коти, лисиці, вовки, єноти, борсуки та кажани.
Птахи, плазуни, земноводні та комахи сказ не переносять.
Щоб мінімізувати ризик зараження сказом, тримайтеся на відстані від безпритульних або диких тварин, не слід їх торкатися, годувати з рук чи намагатися приручити.
Що робити, якщо вкусила тварина
1. Негайно промийте рану водою з милом 15 хвилин або довше.
2. Обробіть антисептиком, що містить 70% спирту, або 5%-розчином йоду.
3. Якомога швидше зверніться до лікаря.
Якнайшвидше отримайте антирабічну постконтактну профілактику — бажано протягом 24 годин після укусу. Чим пізніше це зробити, тим вищий ризик інфікування сказом.
Якщо лікар відмовляється вводити антирабічну вакцину, важливо не зволікати — зверніться до іншого медзакладу або зателефонуйте на гарячу лінію Міністерства охорони здоров’я за номером 0 800 505 201. Перелік закладів, де проводять антирабічну вакцинацію, можна знайти за цим посиланням.
Важливо: навіть якщо після укусу тварини, що поводилася підозріло, на шкірі немає значних пошкоджень, все одно потрібно звернутися до лікаря. Вірус сказу у слині хворої тварини може потрапити в організм людини навіть через мікроушкодження на шкірі. Тому якщо вас заслинила тварина з підозрілою поведінкою, потрібно також звернутись до лікаря.
Хто в групі ризику
Загалом до груп ризику належать фахівці, які мають підвищений ризик зараження внаслідок частих контактів з тваринами, наприклад, ветеринари, лісники.
«За нинішніх умов до найбільшої з груп ризику належать люди на прифронтових територіях, переважно у сільській місцевості, де контроль за популяцією тварин та проведенням вакцинацій ускладнені, особливо діти, які через свою активність і допитливість можуть часто контактувати з тваринами».
Виправляємо хибні уявлення про сказ
Якщо домашня киця вкусила чи подряпала — це теж ризик захворіти на сказ.
«Невакциновані домашні коти можуть переносити сказ. На жаль, в останні роки майже половина всіх випадків сказу в Україні — від котів, зокрема й домашніх».
Через невелику рану чи подряпину все ще може потрапити вірус сказу.
«Вірус може проникати навіть через мікротравми. Іноді достатньо щоб мила киця просто полизала вашу руку».
Кількість ін’єкцій, необхідних для запобігання за сучасними схемами вакцинації, — всього п’ять протягом 28 днів, по одному в нульовий день під час звернення до лікаря, а потім на третій, сьомий, 14-й і 28-й день. Про жодні 20 уколів в живіт не йдеться. Є навіть схеми з внутрішньошкірним введенням вакцини, яке майже безболісне.
На думку Юрія Жигарєва, найнедолугіший міф стосується неможливості вживати алкоголь під час курсу вакцинації від сказу.
«Були випадки, коли пацієнти навіть відмовлялися від щеплень, бо думали, що не зможуть випити. Насправді під час курсу вакцинації проти сказу можна вести звичайний спосіб життя і навіть вживати алкоголь (але не ЗЛОвживати!). Офіційні інструкції до сучасних вакцин проти сказу не містять заборон щодо вживання алкоголю».
