Автор: med1

Щорічно 20 жовтня за ініціативою Всесвітньої організації охорони здоров’я проводиться Всесвітній день боротьби з раком молочної залози, метою якого є акцентування уваги світової спільноти до проблем ранньої діагностики та лікування цього захворювання. Першого жовтня цього року у світі стартував Місяць поінформованості про рак молочної залози.

На даний момент рак молочної залози найпоширеніший вид раку на планеті: за оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, щорічно реєструється близько 2,3 мільйона нових випадків. За кількістю смертей серед жінок цей різновид раку посідає друге місце після серцево-судинних захворювань. З усіх регіонів планети захворюваність на рак молочної залози найбільш висока в США та Західній Європі. Вважається, що різке збільшення кількості випадків захворювання в розвинених країнах після 1970-х років частково викликане стилем життя населення, що змінився: у сім’ях поменшало дітей, а терміни грудного вигодовування скоротилися. Зростання числа онкологічних хворих у світі пов’язують також із збільшенням кількості людей похилого віку.

У 2021 році Всесвітня організація охорони здоров’я запустила Глобальну ініціативу боротьби з раком молочної залози. Її головна мета – зниження рівня щорічної смертності на 2,5 відсотка до 2040 року, що допоможе урятувати 2,5 мільйона життів. У ВООЗ вважають, що досягти цього можна завдяки трьом основним напрямам діяльності: ранньому виявленню, своєчасній діагностиці та комплексному лікуванню. 

За даними статистики за 9 місяців 2024 року в м. Харкові вперше виявлено 155 випадків захворювання на рак молочної залози, з них в занедбаній стадії – 54 (за аналогічний період 2023 року зареєстровано 171 випадок, з них занедбаних  – 65).

Молочна залоза є гормонально залежним органом: як нормальний її розвиток і функція, так і виникнення в ній захворювань відбувається під впливом певних гормонів. Будь-які фактори, здатні викликати і підтримати хронічні відхилення в гормональній рівновазі в організмі жінки, здатні збільшити ризик розвитку раку молочної залози.

Фактори ризику, які посилюють ймовірність розвитку раку грудей:

1. Вік. 90% всіх випадків раку молочної залози діагностується у жінок після 40 років. Максимальна захворюваність відзначається у віковому інтервалі 40-60 років. У цей період відбуваються гормональні зміни, що обумовлює зниження захисних можливостей і стійкості гормональної системи.
2. Репродуктивні чинники, пов’язані з тривалою дією ендогенного естрогену, такі як рання поява менструацій, пізній клімакс, пізнє народження першої дитини, входять до числа найважливіших факторів ризику розвитку раку молочною залози. 

Екзогенні гормони (оральні контрацептиви і замісна гормонотерапія) також сприяють підвищенню ризику розвитку раку молочної залози, у жінок, які їх застосовують.

3. Спадковість. Наявність раку молочної залози в сімейному анамнезі збільшує ризик захворювання в 2-3 рази. Виділені два гени, що відповідають за деякі випадки “сімейного” раку молочної залози, – BRCA1 і BRCA2. Приблизно 1 жінка з 200 є носієм цих генів. Коли вказані гени мутують, вірогідність того, що рак розвинеться, підвищується.  
4. Передпухлинні захворювання молочної залози: фіброзно-кістозна мастопатія. 
5. Спосіб життя: вживання алкоголю, зайва вага і ожиріння, а також фізична інертність. 

Рак молочної залози відноситься до “візуальних” форм раку. Кожна жінка, витративши 10-15 хвилин в місяць на самообстеження, може запобігти трагедії. Проводити самообстеження необхідно на 7-10-й день менструального циклу для жінок фертильного віку, коли проходять набряк та больові відчуття в молочних залозах або раз на місяць у будь-який день для жінок в менопаузі.

При самостійному обстеженні молочних залоз слід звертати увагу на такі зміни:

– наявність безболісних ущільнень або пухлиноподібних утворень в одній або обох молочних залозах;

– виділення з соска будь-якого характеру, не пов’язані з вагітністю або лактацією;

– ерозії, кірочки, лусочки, виразки в області соска, ареоли;

– деформація, набряк, зміна розмірів молочної залози; 

– зморщування або втягнення шкіри молочної залози, зміна її кольору;

– ущільнення або припухлість соска, його втягнення;

– відчуття дискомфорту або незвичний біль в одній з молочних залоз;

– збільшення пахвових або надключичних лімфовузлів.

Специфічної профілактики раку молочної залози на сьогоднішній день не існує, але є заходи, які допоможуть знизити ризик розвитку цього захворювання: 

1. Правильне збалансоване харчування. Обмежте споживання червоного м’яса, замінивши його на біле м’ясо птиці та риби. Їжте більше фруктів і овочів, а також включіть в свій раціон: броколі, оливкову олію, лосось, квасолю і горіхи. 
2. Підтримуйте нормальну вагу тіла, особливо після менопаузи. Вважається, що ожиріння збільшує ризик розвитку раку молочної залози на 40%, тому що при ожирінні порушується гормональний баланс жінки, провокуючи розвиток хвороби. Допомагають підтримувати нормальну вагу регулярні фізичні вправи, які зміцнюють імунну систему, знижують рівень естрогену та ймовірність захворювання на рак грудей. Жінки, які займаються спортом протягом хоча б 30 хвилин в день 5 днів на тиждень, знижують на 30% ризик розвитку раку молочних залоз. 
3. Скоротіть до мінімуму споживання алкоголю. Дослідження показують, що вживання алкогольних напоїв кожен день збільшує ризик розвитку раку грудей на 21%. 
4. Не відмовляйтеся від грудного вигодовування. Жінки, які годують груддю дитину поки їй не виповниться мінімум 6 міс., значно знижують ризик розвитку раку молочної залози. 

Вищевказані заходи допоможуть знизити ризики, але, на жаль, вони не захистять жінку повністю. Як правило, в своїй ранній фазі рак молочної залози протікає безсимптомно. Виявити захворювання на цій стадії дозволяє мамографічне обстеження, яке для жінок старше 40 років повинно проводитися щорічно. Своєчасна діагностика раку грудей має першорядне значення і суттєво підвищує шанси на успішне лікування.

У м. Харкові консультативна та стаціонарна спеціалізована медична допомога при патології молочної залози надається в ДУ «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П.Григор’єва НАМН України», розташованому вул. Григорія Сковороди, 82 та в КНП «Обласний центр онкології», розташованому за адресою: вул. Лісопаркова, 4. 

Рак молочної залози — найпоширеніше онкологічне захворювання серед жінок. Щороку понад півмільйона жінок у всьому світі помирає через цю недугу. Однак хворіють на рак грудей і чоловіки.

У загальній нозологічній структурі захворюваності та смертності від злоякісних новоутворень жіночого населення рак молочної залози посідає перше місце.

За даними Національного канцер-реєстру, у 2020 році в Україні зареєстровано 12 824 випадків раку молочної залози (12 736 жінки та 88 чоловіків), а 4 998 людей померли внаслідок цієї недуги (4 960 жінок і 38 чоловіків) — без урахування даних Донецької, Луганської областей, АР Крим Севастополь. Тобто на кожні 10 нових випадків захворювання в Україні реєструють 3 смерті від нього.

Кожній четвертій жінці рак грудей діагностують уже на ІІІ–ІV стадії, коли ефективність лікування значно знижується.

Важливо: рак виліковний за умови його виявлення на I стадії — у 95% жінок, на II стадії — у 80%, на III стадії — у 50% жінок.

Регулярні профілактичні огляди у лікаря суттєво підвищують шанси на ефективне лікування.

Ви перебуваєте в групі ризику, якщо у вас є:

• родичі першої лінії (мама, бабуся, сестра, тітка), які хворіли на рак грудей;
• відсутність вагітностей та пологів;
• перша вагітність у 30 років і старше;
• вік старше 40 років;
• ранній початок менструацій — у віці до 12 років;
• пізня менопауза — після 55 років;
• безперервне вживання гормональних контрацептивів протягом тривалого часу, а також гормональної замісної терапії в менопаузі;
• цукровий діабет;
• надмірна вага та ожиріння;
• куріння;
• зловживання алкоголем;
• гіпертонічна хвороба;
• перенесений раніше рак грудей або рак яєчника;
• вплив джерел радіації.

За даними ВООЗ, 21% усіх випадків смерті від раку молочної залози у світі спричинено вживанням алкоголю, зайвою вагою й ожирінням, а також фізичною інертністю.

Проконсультуйтеся зі своїм лікарем щодо того, як часто вам потрібні профілактичні огляди — це залежить від вашого віку та факторів ризику, які можуть вплинути на розвиток раку.

Рак молочної залози на ранніх стадіях (І-й і ІІ-й) має безсимптомний перебіг і не завдає болю. Привернути увагу мають дуже хворобливі місячні, болі в молочних залозах.

Симптоми, що дають підстави запідозрити рак молочної залози:

• прозорі або кров’янисті виділення з грудей;
• втягнення соска у зв’язку з проростанням пухлини в шкіру;
• зміна кольору або структури шкіри грудей (набряк, збільшення або зменшення розмірів);
• ущільнення або новоутворення в молочних залозах;
• ерозії, кірочки, лусочки, виразки в зоні соска, ареоли;
• збільшення пахвових або надключичних лімфовузлів.

Профілактика раку молочної залози

Для запобігання раку молочної залози важливо дотримуватися здорового способу життя (відмовитися від куріння, алкоголю, регулярно займатися фізичною активністю й підтримувати нормальну масу тіла), а також вчасно проходити огляд лікаря:

• мамолога — не рідше одного разу на 1–2 роки;
• жінкам старше 50 років — щодва роки здійснювати мамографічні обстеження.

Також усім жінкам старше 20 років варто щомісяця самостійно обстежувати молочні залози. У разі будь-яких змін у молочних залозах негайно зверніться до свого лікаря!

Щороку в другу суботу жовтня відзначають Всесвітній день хоспісів та паліативної допомоги.

Коли пацієнта інформують про те, що йому необхідна паліативна допомога, це може бути сприйнято занадто емоційно та викликати суперечливі думки у пацієнта та його близьких.

Цілком природно відчувати страх, коли вперше почуєш слова «паліативна допомога», але, надаючи правильну інформацію та підтримку, можна досягти якомога кращих результатів.

Чи не найбільше паліативної допомоги потребують онкохворі пацієнти на пізніх стадіях захворювання, у випадках, коли радикальне лікування не можливе.

Паліативна допомога по суті означає, що людина перебуває в кінці свого життя, і велику увагу потрібно приділяти комфорту, щоб людина могла прожити свій останній час на землі з акцентом на якість життя, а не на підрахунок днів.

Всесвітня організація охорони здоров’я визначає паліативну допомогу як „активну загальну допомогу пацієнтам, чиє захворювання не піддається повному виліковуванню. Контроль болю, психологічних, соціальних та духовних проблем є першорядним.

Метою паліативної допомоги є забезпечення найкращої якості життя для пацієнтів та їх сімей.

Принципи паліативної допомоги

Паліативна допомога – це не просто процес, який пацієнт проходить у лікарні самостійно. Це філософія, яка інтегрована в догляд та турботу, яку отримує пацієнт та його сім’я.

Паліативна допомога:

• Допомагає сприймати смерть як звичайний процес
• Не має на меті ні пришвидшити, ні відкладати смерть людини
• Забезпечує полегшення болю та інших неприємних відчуттів
• Інтегрує психологічний та духовний аспекти догляду
• Пропонує систему підтримки, яка допомагає пацієнтам жити якомога активніше до смерті
• Пропонує систему підтримки, яка допомагає пацієнтам та їх сім’ям полігшити власні тяжкі переживання.

Де люди можуть отримати доступ до паліативної допомоги?

Паліативна допомога надається в тому місці, де хоче пацієнт та його сім’я.

Це може включати:

• Вдома
• В лікарні
• В хоспісі

Нема потреби виключно в клінічних або лікарняних умовах.

Наразі існують загальнодоступні міжнародні клінічні рекомендації щодо паліативної допомоги пацієнтам, які хворіють на злоякісні новоутворення. Вони стосуються питань лікування больового синдрому, тривожних розладів,  анорексії, соціальної підтримки та інших питань.

12 жовтня 2024 року – Всесвітній день паліативної

та хоспісної допомоги

Всесвітній день паліативної і хоспісной допомоги проводиться щорічно в другу суботу жовтня за ініціативою Всесвітнього Альянсу паліативної допомоги. Всесвітній день хоспісної та паліативної допомоги у 2024 році – це всесвітнє свято, присвячене підвищенню обізнаності про хоспісну та паліативну допомогу, основні послуги, які покращують якість життя людей із захворюваннями, які обмежують життя. Цей день підкреслює милосердну допомогу, яку надають хоспіси та постачальники паліативної допомоги, і виступає за доступ до цих послуг у всьому світі.  Крім того це день, присвячений визнанню та відзначенню вирішальної ролі хоспісної та паліативної допомоги у наданні полегшення, комфорту та підтримки людям із серйозними захворюваннями. Хоспісна та паліативна допомога зосереджується на покращенні якості життя шляхом задоволення фізичних, емоційних і духовних потреб, дозволяючи пацієнтам прожити дні, що залишилися, з гідністю та якомога без болю. 

Рух «Співчутливі спільноти» зростає під керівництвом Міжнародної організації громадської охорони здоров’я та паліативної допомоги. Очікується, що в міру старіння населення світу в різних регіонах кількість осіб, які здійснюють догляд та необхідну підтримку тим, хто потребує, збільшуватимуться. 

Системи охорони здоров’я є лише частиною надання комплексної допомоги людям із тяжкими захворюваннями. Співчутлива спільнота покращує якість життя людей, які живуть із серйозними захворюваннями разом зі своїми сім’ями , під час догляду та важкої втрати. Це досягається шляхом заохочення людей до пропаганди та надання допомоги, та практичної підтримки у своїх спільнотах. 

Як окремий напрямок медицини Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) запровадила паліативну  допомогу у 1982 році. Спочатку її визначили як догляд за людиною в останні дні життя. У 2002 році ВООЗ розширила поняття паліативної допомоги і сьогодні найбільш широко застосовується наступне визначення: 

Паліативна допомога – це комплексний підхід, мета якого – забезпечити максимальну якість життя пацієнта з невиліковним (смертельним) захворюванням і членів його родини, шляхом запобігання та полегшення страждань, а також надання психосоціальної та моральної підтримки.

Паліативна допомога – це спільна відповідальність, вона не тільки покращує якість життя людей, які зіткнулися з серйозними захворюваннями, але також охоплює здоров’я та благополуччя осіб, які здійснюють догляд, включаючи підтримку у разі горя та тяжкої втрати.

За оцінками ВООЗ, щорічно у всьому світі паліативну медичну допомогу потребують 40 мільйонів людей, 78% з яких мешкають в країнах з низьким і середнім рівнем доходу. На сьогодні паліативну медичну допомогу отримують лише  14% людей, що потребують її.

Паліативна медична допомога надається пацієнтам з невиліковними прогресуючими захворюваннями і станами, серед яких виділяють наступні основні групи:

– різні форми злоякісних новоутворень;

– органна недостатність у стадії декомпенсації; при неможливості досягти ремісії захворювання або стабілізації стану пацієнта;

– тяжкі безповоротні наслідки порушень мозкового кровообігу;

– тяжкі безповоротні наслідки травм;

– дегенеративні захворювання нервової системи на пізніх стадіях розвитку захворювання;

– різні форми деменції, в т.ч. з хворобою Альцгеймера.

Найпоширенішими  хронічними захворюваннями, при яких надається паліативна допомога, є: серцево-судинні (38,5%), рак (34%),  хронічні респіраторні захворювання (10,3%), СНІД (5,7%) та діабет (4,6%).

Однією з форм паліативної допомоги є хоспіс – спеціалізована медична установа для догляду за невиліковно хворими в останній стадії захворювання. Прогноз для життя таких хворих несприятливий – максимум 6 місяців.

Хоспісна допомога буває двох видів: стаціонарна і амбулаторна. Амбулаторна допомога здійснюється вдома бригадами виїзної служби хоспіса (“хоспіс вдома”). Стаціонарна допомога здійснюється, залежно від потреб хворого і його сім’ї, в умовах цілодобового, денного або нічного перебування в стаціонарі. Родичам дозволяється відвідувати хворих, єдине обмеження для відвідування – стан здоров’я пацієнта.

У хоспісі тяжкохворим пацієнтам надається: кваліфікована медична допомога (підбір і проведення необхідної знеболюючої, симптоматичної терапії); психологічна/ психотерапевтична допомога; кожен пацієнт отримує необхідний догляд – задоволення практичних потреб (тяжкохворі пацієнти отримують кисень, харчування через зонд). Окрім цього, пацієнтам хоспіса надається соціальна підтримка, консультативна допомога, а також необхідні санітарно-гігієнічні знання. 

Вся сукупність медико-соціальної і психологічної допомоги хворому спрямована на ліквідацію або зменшення больового синдрому та страху смерті при максимально можливому збереженні його свідомості і інтелектуальних здібностей. 

В м. Харкові кваліфікована паліативна допомога, соціальна, медична та психологічна підтримка в термінальній стадії хвороб надається у відділенні «Хоспіс» (розрахований на 80 ліжок), що знаходиться на базі КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17» Харківської міської ради за адресою: пр. Героїв Харкова, 195, дитячому населенню – у відділенні паліативної допомоги – «Дитячий хоспіс» (розрахований на 20 ліжок), що знаходиться на базі КНП «Міська дитяча лікарня №5» Харківської міської ради за адресою: вул. Каденюка, 43.

Щороку 10 жовтня ми святкуємо Всесвітній день психічного здоров’я. Тема 2023 року, встановлена Всесвітнім фондом психічного здоров’я, – “Психічне здоров’я – універсальне право людини”.

Психічне (ментальне) здоров’я – це стан психічного благополуччя, яке дозволяє людям справлятися з життєвими стресами, реалізовувати свої здібності, навчатися й працювати, а також робити внесок у життя суспільства. Це невід’ємний компонент здоров’я та благополуччя, який є основою нашої індивідуальної та колективної здатності ухвалювати рішення, будувати стосунки та формувати світ, у якому ми живемо. Психічне здоров’я – основне право людини. І це має вирішальне значення для особистого, суспільного та соціально-економічного розвитку.

Психічне здоров’я – це більше, ніж відсутність психічних розладів. До станів психічного здоров’я відносяться психічні розлади та психосоціальні порушення, а також інші психічні стани, пов’язані зі значним стресом, порушенням функціонування або ризиком ушкодження. 

Психічне та фізичне здоров’я – однаково важливі компоненти для загального здоров’я людини. Так, наприклад, депресія збільшує ризик проблем зі здоров’ям, особливо діабету, хвороб серця та інсульту. Аналогічно наявність хронічних захворювань може збільшити ризик психічних захворювань. 

За інформацією Всесвітньої організації охорони здоров’я, кожна восьма людина у світі живе з психічними розладами, які можуть вплинути на їхнє фізичне здоров’я, їхнє благополуччя, те, як вони взаємодіють з іншими людьми, а також на їхні засоби для існування. Психічні розлади також зачіпають дедалі більше підлітків і молоді.

Що спричиняє психічні захворювання?

Немає єдиної причини виникнення психічних захворювань. Є низка факторів ризику розвитку психічних захворювань:

• генетичні фактори;
• низький рівень освіти;
• вживання алкоголю та наркотиків;
• нездоровий режим харчування;
• ожиріння та інші метаболічні ризики;
• хронічні захворювання;
• зниження вітаміну D;
• незадоволення власним тілом;
• порушення сну;
• соціальне насильство та жорстокість;
• емоційне, фізичне насильство та зневага;
• вживання психоактивних речовин матір’ю під час вагітності;
• цькування, булінг;
• насильство з боку інтимного партнера;
• статус військового ветерана;
• раптова втрата близької людини;
• напружена робота/втрата роботи та безробіття;
• приналежність до етнічність меншин;
• кліматична криза, забруднення довкілля;
• погана якість інфраструктури;
• незадовільний доступ до послуг;
• несправедливість, дискримінація і соціальне відчуження;
• соціальна, економічна та гендерна нерівність;
• війна та ВПО;
• ускладнення стану здоров’я.

Фактори захисту щодо розвитку психічних розладів:

• генетичні фактори;
• соціальні й економічні навички;
• самооцінка;
• хороше фізичне здоров’я;
• фізична активність;
• повноцінне перинатальне харчування;
• хороше виховання;
• відчуття фізичної безпеки;
• позитивні соціальні зв’язки та соціальна підтримка;
• “зелений простір”;
• економічне забезпечення;
• достатня якість інфраструктури;
• безперешкодний доступ до послуг;
• якість довкілля;
• соціальна інтеграція;
• дохід та соціальний захист;
• соціальна та гендерна рівність.

Як підтримати психічне здоров’я

Турбота про себе може зіграти важливу роль у підтримці вашого психічного здоров’я та допомогти у лікуванні та одужанні, якщо у вас діагностували психічне захворювання.

Турбота про себе означає знаходити час на заняття, які допоможуть вам жити добре та покращити як фізичне, так і психічне здоров’я. Фахівці дали кілька порад, як підтримати своє психічне та фізичне здоров’я:

Регулярно займайтеся спортом. Усього 30 хвилин ходьби або занять фізичними вправами щодня допоможуть підняти настрій та покращити здоров’я. Дослідження свідчать, що фізична активність зменшує симптоми тривоги та депресії. Регулярна фізична активність також запобігає неінфекційним захворюванням, таким як хвороби серця, ожиріння, діабет і деякі види раку.

Їжте здорову їжу та уникайте зневоднення. Збалансоване харчування та достатня кількість води можуть покращити ваш стан та концентрацію протягом дня.

Дбайте про сон. Дотримуйтесь графіка та переконайтеся, що ви спите достатньо. Синє світло від пристроїв та екранів може ускладнити засинання, тому зменште вплив синього світла від телефона чи комп’ютера перед сном.

Спробуйте заняття з релаксації. Вивчіть програми для розслаблення або оздоровлення, які можуть включати медитацію, м’язову релаксацію або дихальні вправи. Заплануйте регулярний час для цих та інших корисних занять, які вам подобаються, наприклад, ведення щоденника.

10 жовтня 2024 р. – Всесвітній день психічного здоров’я 

10 жовтня за рішенням Всесвітньої федерації психічного здоров’я за підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я з 1992 року відзначається Всесвітній день психічного здоров’я.  Тема цього року – «Зробити психічне здоров’я та благополуччя для всіх глобальним пріоритетом». Метою цього дня є підвищення поінформованості про психічне здоров’я в та можливість обговорити психічне здоров’я в цілому, а саме, як ми повинні дбати про нього і наскільки важливо говорити про проблеми і вчасно звертатися за допомогою.

Психологічне, емоційне та соціальне благополуччя сприяє нашому психічному здоров’ю. Це впливає на різні речі, наприклад, на те, як ми відчуваємо, думаємо та діємо, справляючись із життєвими проблемами. Це впливає й на те, як ми приймаємо рішення, справляємося зі стресом та будуємо стосунки. Психічне здоров’я має важливе значення протягом усього життя, від дитинства та підліткового віку до дорослого життя та старіння.

Охорона психічного здоров’я входить в число тих галузей громадської охорони здоров’я, які отримують найменше уваги. І це при тому, що майже 1 мільярд людей у ​​світі страждають психічними розладами, щорічно 3 мільйони людей вмирають в результаті зловживання алкоголем, і кожні 40 секунд одна людина закінчує життя самогубством.  

Лише відносно невелике число людей у ​​світі мають можливість користуватися якісними послугами психіатричної допомоги. Більше 75% людей з психічними, неврологічними та наркологічними розладами в країнах з низьким і середнім рівнем доходу взагалі не отримують необхідного їм лікування. 

Багато людей у ​​всьому світі розповідають нам, що таке мати психічну хворобу або мати психічно хворого члена сім’ї. Дискримінація, шкідливі стереотипи та стигматизація в суспільстві, сім’ї, школах і на робочому місці перешкоджають здоровим стосункам, соціальній взаємодії та інклюзивному середовищу, необхідному для благополуччя всіх членів суспільства. 

Тому з нагоди проведення Всесвітнього дня психічного здоров’я Всесвітня організація охорони здоров’я в цьому році закликає збільшити обсяг ресурсів, що виділяються на цілі охорони психічного здоров’я. 

Психічне здоров’я має велику цінність, оскільки воно співвідноситься з самою суттю того, що робить нас людьми: тим, як ми взаємодіємо, спілкуємося, вчимося, працюємо і переживаємо страждання і щастя. Гарне психічне здоров’я допомагає людям виявляти нормальну поведінку, яка дозволяє забезпечити безпеку і здоров’я їх самих і навколишніх.

Для того щоб звести до мінімуму наслідки для психічного здоров’я, важливо дотримуватися загальних рекомендацій щодо запобігання нервового перенавантаження:

1. Спорт і раціональне харчування.  Збалансований раціон і помірне фізичне навантаження – запорука міцних судин, нервової системи і сильного імунітету.
2. Глибокий сон не менше 7-8 годин.  Сон сприяє швидкому відновленню організма, а відповідно, більшої стійкості до стресових ситуацій.
3. Хобі, заняття за інтересом.  Неодноразово доведено, що заняття улюбленою справою змушує організм виділяти «гормон радості».
4. Спілкування з цікавими і позитивними людьми.  Позитивно налаштована людина заряджає оточуючих енергією, живлячи і себе, і інших.
5. Уміння і можливість виговоритися. Шкідливо приховувати негативні емоції і замикатися в собі.  Накопичені з року в рік образи, недомовленість, нерозуміння і стресс можуть вилитися в серйозні психічні розлади, наслідки яких можуть стати незворотними і фатальними.

В м. Харкові консультативну допомогу при різних порушеннях психічного здоров’я можна  отримати в поліклініках та поліклінічних відділеннях КНП ХМР; кваліфіковану медичну допомогу в КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3», розташованому за адресою м. Харків, вул. Акад. Павлова, 46.

Визначте цілі та пріоритети. Вирішіть, що потрібно зробити зараз, а що може зачекати. Навчіться говорити “ні” новим завданням, якщо ви починаєте відчувати, що берете на себе занадто багато. Намагайтеся пам’ятати про те, чого ви досягли наприкінці дня, а не про те, чого ви не змогли зробити.

Практикуйте подяку. Нагадуйте собі щодня про конкретні речі, за які ви вдячні. Запишіть їх увечері або прокрутіть у голові.

Зосередьтеся на позитиві. Виявіть та киньте виклик своїм негативним і марним думкам.

Залишайтеся на зв’язку. Зверніться до своїх друзів або членів сім’ї, які можуть надати емоційну підтримку та практичну допомогу.

Коли звернутися по професійну допомогу

Зверніться по професійну допомогу, якщо ви відчуваєте серйозні або тривожні симптоми, які тривають 2 тижні або більше, такі як:

• проблеми зі сном;
• порушення апетиту, що призводить до небажаних змін маси тіла;
• труднощі з концентрацією уваги;
• втрата інтересу до речей, які вам зазвичай приносять задоволення;
• нездатність виконувати звичайні повсякденні функції та обов’язки;
• постійне відчуття втоми та втрати енергії; 
• думки про смерть чи самогубство.

Не чекайте, поки ваші симптоми стануть непереборними, поговоріть про свої побоювання з лікарем, який за необхідності може скерувати вас до фахівця в сфері психічного здоров’я.

Нагадаємо, Всеукраїнська програма ментального здоров’я “Ти як?” покликана надати всім українцям психологічну допомогу та навчити навичок самодопомоги. Її мета – довести, що звертатися по таку допомогу – не слабкість, не забаганка й не соромно, а відповідально.