Автор: med1

14 червня в Україні традиційно відзначається Всесвітній день донора крові.

 Переливання крові дозволяє щорічно рятувати мільйони людей. А, здавши кров навіть один раз, ви можете врятувати три життя. Всесвітній день донора крові може стати хорошою точкою відліку для нової звички – порятунку життів. Про підготовку до процедури донації крові, про користь для здоров’я та найпоширеніші міфи про донорство розповідаємо разом з найбільшою платформою для донорів в Україні ДонорUA. 

Користь донорства для здоров’я

Окрім того, що, здавши кров один раз, можна врятувати три життя, ви ще й отримуєте користь для власного здоров’я. Щоб подивитись перелік медичних закладів, де можна здати кров, натисніть тут.

• Вже одна донація стимулює роботу серця, печінки та селезінки.
• Регулярне донорство знижує ризик розвитку тромбозів та онкологічних захворювань.
• Системні донори загалом менше хворіють і довше живуть, що може бути пов’язано як з користю від самих донацій, так і з тим, що такі люди ведуть здоровіший спосіб життя.
• Донорську кров перевіряють на ВІЛ, сифіліс і гепатити, а перед її здачею у людини перевіряють рівень гемоглобіну та деякі інші показники крові. Тож донорство — гарний спосіб до певної міри контролювати стан свого здоров’я.
• Так званий ефект warm glow, коли людина відчуває радість від зробленої доброї справи — теж про здоров’я, зокрема ментальне.

Як підготуватись до здачі крові

Кров здають у першій половині дня. Перед цим варто добре виспатися, а напередодні — не перевтомлюватися. За 48 годин до донації не слід вживати алкоголь та медикаменти.

Протягом доби перед здачею крові необхідно дотримуватися нескладної дієти, відмовившись від:

• молочних продуктів;
• яєць;
• жирного м’яса, ковбас, копчених виробів;
• снеків і фастфуду;
• жирних солодощів.

Основу вашого меню мають складати вуглеводи — каші, макарони, картопля (печена або варена), хліб. Жири краще вживати лише рослинні, м’ясо та рибу — нежирних сортів. Ласувати можна фруктами чи сухофруктами, сухим печивом, солодкими сухариками.

Зранку перед донацією слід легко поснідати — наприклад, кашею на воді та солодким чаєм з печивом. А от каву краще не пити ні перед процедурою, ні після.

Від куріння, якщо ви палите, варто утримуватися 2 години перед здачею крові і 2 години після.

Після донації, за можливості, уникайте суттєвих фізичних навантажень та алкоголю протягом 12 годин, вдосталь їжте і пийте побільше рідини.

ТОП-5 поширених міфів про донорство крові

Міф 1: Після здачі крові люди непритомніють

Правда: Якщо людина не має протипоказань до донорства і правильно підготувалась до процедури, ймовірність виникнення неприємних симптомів після донації дуже низька. Може виникнути короткочасне запаморочення або слабкість. Після процедури варто залишитися у центрі крові на 15-20 хвилин, аби вам надали допомогу в разі необхідності.

Міф 2: Донорство крові допомагає схуднути

Правда: Організм дійсно витрачає деяку кількість калорій на відновлення крові, однак ці енерговитрати не компенсують неправильного харчування та браку фізичної активності. Проте регулярне донорство надихає людей уважніше ставитися до свого здоров’я, наслідком чого може стати нормалізація ваги.

Міф 3: Донором може бути лише людина з ідеальним здоров’ям

Існує ряд протипоказань до донорства крові — деякі хвороби та період відновлення після них, вживання певних ліків тощо. Але є й відносні фактори — скажімо, регулярному донору краще не палити, проте саме по собі куріння не протипоказанням, якщо не призвело до розвитку хвороб. Те ж стосується і зайвої ваги. Більшість людей може здавати кров, хоча остаточне рішення приймає лікар під час попереднього огляду.

Міф 4: Під час донації можна заразитися

Для забору крові використовуються одноразові стерильні системи, тож донор заразитися не може. Отриману кров також перевіряють на ряд захворювань, і в разі виявлення якогось з них — кров утилізують. Тож для реципієнта переливання також є безпечним у цьому плані.

Міф 5: Здавати кров — шкідливо для здоров’я

Часом можна почути, що регулярне донорство крові виснажує організм, але насправді все навпаки. Донації стимулюють відновлювальні процеси в організмі, знижують ризик розвитку онкологічних і серцево-судинних захворювань.

З нагоди Всесвітнього дня донора крові, що відзначається 14 червня, ВООЗ проведе кампанію під гаслом: «Здавайте кров, даруйте надію: разом рятуємо життя». Всесвітній день донора крові – привід нагадати про заслуги мільйонів добровольців, які безоплатно здають свою кров, щоб подарувати іншим шанс продовжити життя. Їхня щедрість рятує людей від смерті, згуртовує суспільство і є виразом духу солідарності. Ця пам’ятна дата – не лише данина подяки донорам, але й можливість звернути увагу на незмінно гостру потребу регулярного донорства безпечної крові.

Цього року компанія присвячена надії, яку приносить кожна крапля донорської крові. Щороку переливання крові потребують мільйони пацієнтів, і кожен акт донорства стає для них джерелом надії.

Цілі кампанії цього року:

• підвищити обізнаність громадськості про критичну потребу в донорській крові та плазмі та про те, яку роль їх наявність відіграє в житті пацієнтів;
• мотивувати як нових, так і традиційних донорів до регулярної здачі крові для підтримки стабільного та достатнього запасу донорської крові;
• підкреслити внесок донорів крові у покращення показників здоров’я та благополуччя населення та пропагувати цінності солідарності, співчуття та взаємодопомоги за допомогою практики донорства крові.

Повномасштабна війна, спричинена вторгненням російської армії в Україну, докорінно змінила все наше життя. І незважаючи на всі жахіття, ми демонструємо справжні дива — дива єдності, хоробрості, незламності. Щодня до лікарень прибувають нові поранені бійці, і їм ми можемо допомогти, здавши кров, яка рятує життя військових. Потреба в донорській крові лишається стабільно високою. Донорської крові потребують також цивільні, що постраждали від воєнних дій. Не скасувала війна і планових ургентних операції, онкологічних захворювань, ускладнених пологів. В Україні завжди існував дефіцит донорської крові, й наразі ця проблема стала особливо гострою.

Донором може стати практично будь-яка здорова людина у віці від 18 до 60 років, якщо вона не має протипоказань. Люди з масою тіла менше 50 кг або зрості менше 150 см допускаються до донорства в індивідуальному порядку лікарем-трансфузіологом. При цьому об’єм однієї донації не повинен перевищувати 12% об’єму циркулюючої крові. Стандартний об’єм заготівлі крові (донації) 450 ± 50 мл без урахування кількості крові, що взяли для аналізів (до 40 мл).

В середньому чоловік може здавати кров 5 разів на рік, а жінка – 4. Плазму можна здавати до 12 разів на рік.

Існують абсолютні протипоказання, що не дозволяють людині здавати кров: венеричні та інфекційні захворювання (ВІЛ-інфекція, СНІД, сифіліс, вірусний гепатит, туберкульоз, бруцельоз, тиф, лепра тощо), злоякісні пухлини і хвороби крові. Також не допускаються до донорства люди з органічними захворюваннями ЦНС, повною відсутністю слуху та (чи) мови, психічними захворюваннями, наркоманією, алкоголізмом, серцево-судинними хворобами, захворюваннями шкіри (псоріаз, екзема, різні дерматози), хронічними хворобами шлунково-кишкового тракту (гастрит, виразка шлунка), захворюваннями печінки, жовчовивідних шляхів, нирок. 

Донорам не рекомендується:

– Увечері напередодні здачі крові їсти жирну, смажену, гостру, копчену їжу, молочні продукти, олію, яйця, гриби, горіхи, банани, буряк.

– Вживати алкоголь менш ніж за дві доби (48 годин) до процедури.

– Приймати анальгетики та аспірин (ці речовини погіршують здатність крові згортатися)  менш ніж за три доби (72 години) до процедури.

– Палити менш ніж за годину до процедури.

– Здавати кров натщесерце. Вранці, в день здачі крові, рекомендується з’їсти нежирний вуглеводний сніданок (зварена на воді каша, сухе печиво) і випити велику кількість рідини (солодкий чай).

– Здавати кров при погіршенні стану здоров’я: озноб, запаморочення, головний біль, слабкість.

Після донації дуже важливо правильно харчуватися, аби відновити не лише кількість, а й якість крові. Їжа, багата на залізо, – одна з важливих умов відновлення після здачі. Це передусім продукти тваринного походження: м’ясо (особливо червоне), печінка, риба та різноманітні морепродукти. 

Якщо ви не вживаєте такої їжі, запаси заліза допоможуть поповнити шпинат, горох, броколі, квасоля, спаржа,  а також хліб, крупи та макарони. Проте організм зможе засвоїти лише 10% заліза з рослинних джерел. Покращити ситуацію допоможе вітамін С, який стимулює засвоєння заліза. Найкращі харчові джерела вітаміну С – свіжа зелень та ягоди, цитрусові, фрукти, капуста, свіжі помідори.

Протягом пари годин після їжі не вживайте чай або каву. Танін у цих напоях погіршує засвоєння заліза. Негативно впливають і молочна продукція, клітковина, яйця та шоколад.

Здати кров в м. Харкові можна у КНП ХОР «Обласний  Центр  Служби  Крові»,  за адресою  вул.  Клочківська,  366. Донор – Центр в ТРЦ Нікольський вул. Сковороди Григорія, 2а.  

Кожна здача крові – це дорогоцінний дар, який рятує життя, а неодноразове донорство – ключ до забезпечення достатніх запасів безпечної крові.

Можливо, саме Ваша кров подарує життя людині, яка зазнала лиха!

• як користуватися смартфоном і комп’ютером;
• як безпечно шукати інформацію в Інтернеті;
• як створювати особисті облікові записи;
• як захистити свої дані онлайн та інші корисні навички в мережи інтернет.

Всесвітній день без тютюну щороку відзначають 31 травня. Цього року ВООЗ та активісти в галузі охорони здоров’я з усього світу знову об’єднають свої зусилля для інформування громадськості про шкідливі прийоми, до яких вдається тютюнова індустрія. Гаслом цього дня в 2025 році обрано «Викриємо хитрощі маніпуляторів!» Це розкриття прийомів, якими користуються виробники тютюнових та нікотиновмісних виробів. Цього разу кампанія Всесвітнього дня без тютюну буде присвячена викриттю стратегій, якими користуються виробники тютюнових та нікотиновмісних виробів для того, щоб зробити свою шкідливу для здоров’я продукцію привабливішою, насамперед – для молоді. Викриваючи ці прийоми, ВООЗ підвищує обізнаність громадськості, виступає за посилення антитютюнової політики, включаючи введення заборони на використання у тютюнових та нікотиновмісних виробах ароматизаторів, які роблять їх більш привабливими, та захищає здоров’я людей.

До поширених прийомів тютюнової промисловості відносяться:

• використання ароматизаторів та смакових добавок: ці добавки призначені для маскування різкого смаку та запаху тютюну та підвищення його смакової привабливості;
• цільовий маркетинг: елегантний дизайн виробів, приваблива упаковка та кампанії у цифрових медіа використовуються для гламуризації шкідливих продуктів;
• оманливий дизайн продукції: деякі вироби імітують солодощі чи іграшки, що робить їх привабливими для дітей та підлітків.

Ці прийоми не тільки підштовхують їх до вживання тютюну та нікотину, а й ускладнюють відмову від куріння, підвищуючи ризик формування залежності та розвитку довгострокових наслідків для здоров’я.

У сучасному суспільстві паління залишається поширеною звичкою серед різних груп населення, в тому числі серед жінок, підлітків і навіть дітей. За даними ВООЗ, у світі від захворювань, пов’язаних з палінням тютюну кожні 6 секунд помирає одна людина, а щорічно з цієї причини вмирають близько 5 мільйонів чоловік. 

До найбільш поширених негативних наслідків тютюнопаління для здоров’я людини відносять: 

– Рак легенів. Тютюнопаління підвищує ризик розвитку раку легенів в 20 разів у порівнянні з тими, хто не палить. У свою чергу, внаслідок відсутності симптомів та складності лікування на пізніх стадіях захворювання, від раку легенів помирає більше людей, ніж від будь-якого іншого виду раку. Ризик захворювання тим вище, чим більше стаж паління, чим більше сигарет палять за день, чим більша кількість диму, що вдихається, а також чим вищий вміст смол і нікотину в сигаретах.

– Хронічні захворювання легенів. Паління тютюну є провідною причиною хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) – хвороби, для якої характерно прогресуюче ушкодження тканин легенів, звуження дихальних шляхів, що призводить до дихальної недостатності. Захворювання спровоковано аномальною запальною реакцією тканини легенів на подразнення шкідливими часточками або газами, перш за все (до 80 % випадків) — тютюновим димом. Ризик розвитку ХОЗЛ особливо високий серед осіб, які починають палити в молодому віці, оскільки тютюновий дим значно уповільнює розвиток легенів.

Крім того, тютюн сприяє тяжкому перебігу астми, яка обмежує активність людини і є причиною втрати працездатності. 

– Паління є головним фактором ризику розвитку серцево-судинних захворювань. Курці страждають від ішемічної хвороби серця та цереброваскулярного інсульту в 2-4 рази частіше, ніж люди, що не палять. Навіть ті, хто є пасивними курцями, мають підвищену ймовірність розвитку серцево-судинних захворювань на 25-30%. 

– Вплив на репродуктивне здоров’я. Паління пов’язують зі зниженням фертильності, тому жінки, що палять можуть зазнавати труднощів при спробах завагітніти або страждати від безпліддя. Крім того, є ймовірність, що паління серед жінок репродуктивного віку пов’язано зі зростанням кількості позаматкових вагітностей, оскільки тканини фалопієвих труб уразливі до впливу компонентів тютюнового диму. 

У немовлят, які зазнали внутрішньоутробного впливу токсинів тютюнового диму в результаті куріння матері або її контакту з вторинним тютюновим димом, частіше спостерігається зниження маси тіла при народженні. Після народження такі діти нерідко відстають у фізичному і розумовому розвитку. 

Діти молодшого віку, які піддаються впливу вторинного тютюнового диму, мають високий ризик виникнення і загострення астми, а також часті інфекції нижніх дихальних шляхів. 

– Туберкульоз. Мікобактерії туберкульозу, потрапляючи на пошкоджену слизову бронхів, знаходяться в сприятливому середовищі для розмноження і розвитку захворювання. Курці, як правило, не помічають симптомів хвороби, таких як тривалий кашель, вважаючи, що це наслідок тютюнопаління. Активна форма туберкульозу, ускладнена згубним впливом паління на стан легенів, значно підвищує ризик інвалідності і смерті від дихальної недостатності.

Останнім часом, в якості альтернативи традиційним сигаретам широку популярність набувають системи електричного нагрівання тютюновмісних виробів (ІQOS,  Ploom, glo і PAX). Це пристрої, в яких табак нагрівається, а не горить, тому, як зазначають виробники, утворюється аерозоль, що містить нікотин та мінімальну кількість шкідливих домішок типу смол та чадного газу.

 Незалежна оцінка тютюнових стіків для приладів електричного нагрівання показала, що в аерозолях від таких стіків концентрація більш ніж 20 небезпечних і потенційно небезпечних хімічних речовин значно перевищує їх концентрацію у стандартному тютюновому димі. 

Всесвітня організація охорони здоров’я констатує, що паління навіть тих тютюнових виробів, які нібито містять меншу кількість шкідливих речовин не є безпечними для здоров’я, так як, віддалені наслідки впливу на організм деяких речовин поки що невідомі, крім того, містять нікотин, що викликає сильну фізичну залежність. 

В м. Харкові кваліфіковану допомогу з питання лікування нікотинової залежності можна отримати в КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня», за адресою: м. Харків, вул.  Академіка Павлова, 46.

Холера — це гостра діарейна інфекція, викликана бактерією Vibrio cholerae.

Штами Vibrio cholerae
Існує багато серогрупп V. cholerae, проте лише дві з них – O1 и O139 – викликають спалахи захворювання. Штам V. cholerae O1 став причиною всіх нещодавніх спалахів. Штам V. cholerae O139, який було вперше виявлено в Бангладеш в 1992 р., викликав спалахи в минулому, проте останнім часом фіксувалися лише спорадичні випадки. Цю серогрупу ніколи не виявляли за межами Азії. Хвороба, викликана бактерією будь-якою з двох серогруп, перебігає однаково.

Як можна заразитися?
Холера передається фекально-оральним шляхом від людини до людини, частіше при вживанні забрудненої води, овочів, фруктів, при купанні, а також через їжу і при побутових контактах. Джерелом збудника інфекції є людина – хворий або носій вібріонів. Холерний вібріон може зберігати життєздатність у воді протягом тривалого часу, у харчових продуктах при кімнатній температурі протягом 2-5 днів, на поверхні плодів і овочів в умовах сонячного освітлення упрожовж 8 годин, при низьких температурах та у морській воді — 2 тижнів і більше, у кишечнику окремих річкових та морських тварин — декількох місяців. Під час кип’ятіння холерний вібріон гине протягом хвилини, є малостійким до висушування, до прямого сонячного опромінення, є надзвичайно чутливим до дії звичайних дезінфектантів.

Через який час після інфікування з’являться перші симптоми?
Інкубаційний період холери триває від кількох годин до 5 днів.

Які симптоми захворювання?
В більшості людей, інфікованих бактерією V. cholerae, не розвивається жодних симптомів, хоча протягом 1–10 днів після інфікування в їхніх фекаліях присутні бактерії, що потенційно можуть інфікувати інших людей.

Коли симптоми все ж виникають, то в більшості випадків вони є легкими чи помірними (діарея, блювота, болі у животі). Проте в меншості захворілих розвивається гостра водяниста діарея із сильним зневодненням. В такому випадку спостерігаються такі симптоми:

• частий, до 10 і більше разів на добу, пронос. При цьому людина втрачає багато рідини – до 20 літрів на добу. У результаті втрати рідини відбувається згущення крові і зневоднення організму;
• через втрату з рідиною мікроелементів з’являються м’язові судоми, частіше за все – починаючи з литкових м’язів;
• загострення рис обличчя, очі западають, синіють губи і вушні раковини;
• холодна шкіра (холера – одна з небагатьох інфекцій, що супроводжуються нормальною або навіть зниженою температурою тіла);
• шкіра втрачає пружність, легко збирається в складки і дуже довго розправляється, а шкіра стоп і рук стає зморшкуватою (так звані «руки прачки»);
• задишка, різка слабкість.

Що найгірше може статися? Які ускладнення хвороби?
Наразі холера виліковна. Проте за відсутності медичної допомоги хвороба може призвести до смерті за декілька діб чи навіть годин через сильне зневоднення організму.

Ендемічна та епідемічна холера
Розрізняють ендемічну та епідемічну холеру. Ендемічний по холері регіон – це регіон, де підтверджені випадки холери виявлялися протягом трьох останніх років і наявні фактичні дані, що підтверджують місцеву передачу хвороби (тобто випадки не завезено ззовні). Спалах або епідемія холери може виникнути як в ендемічних країнах, так і в країнах, де холера не фіксується регулярно.

В ендемічних по холері країнах спалах може мати сезонний або спорадичний характер та визначається як перевищення очікуваної кількості випадків захворювання. В країні, де холера не фіксується регулярно, спалах визначається як виникнення хоча б одного підтвердженого випадку холери з фактичними доказами місцевої передачі в регіоні, де холера зазвичай відсутня..

Як можна захиститися?
В першу чергу, необхідно дотримуватися простих правил безпеки:

• не купувати продукти харчування, зокрема – рибу, у місцях стихійної торгівлі;
• не купатися й не ловити рибу в забруднених водоймах;
• дотримуватися особистої гігієни, ретельно мити руки перед тим, як брати чи готувати їжу, після відвідування туалету;
• використовувати чисту воду;
• мити овочі і фрукти перед вживанням;
• ретельно готувати їжу, проварювати чи просмажувати продукти харчування перед вживанням.
  Кип’ятіння вбиває холерні вібріони вже через 1 хвилину.

В комплексі заходів попередження спалахів холери використовується й вакцинопрофілактика. Наразі існує три оральні вакцини проти холери, що пройшли прекваліфікацію ВООЗ: Dukoral®, Shanchol™ та Euvichol-Plus®. Для формування оптимального захисту всі три вакцини вводяться двічі.
Вакцина Dukoral® використовується в буферному розчині, для приготування якого необхідно 150 мл чистої води, якщо мова йде за дорослих пациентів. Dukoral® можна призначати всім особам, старшим 2 років. Інтервал між дозами складає мінімум 7 днів, проте не більше 6 тижнів. Діти від 2 до 5 років мають отримати третю дозу. Dukoral® в основному використовується для мандрівників. Дві дози Dukoral® забезпечують захист від холери протягом двох років.

За складом Shanchol™ та Euvichol-Plus® – це одна й та сама вакцина, що випускається двома різними виробниками. Її використання не потребує буферного розчину. Вакцинуватися нею можна з віку 1 року. Мінімальний інтервал між двома дозами – 2 тижні. Дві дози Shanchol™ чи Euvichol-Plus® забезпечують захист від холери протягом трьох років, а одна доза забезпечує короткочасний захист.

Вакцина Shanchol™ пройшла процедуру прекваліфікації для використання в умовах контрольованого температурного ланцюгу – інноваційного режиму використання вакцин, що дозволяє впродовж обмеженого часу та за умови моніторингу та контролю зберігати вакцини за температури, що виходить за межі стандартного діапазону холодового ланцюгу +2°C … +8°C.

Завдяки формуванню глобального запасу оральних вакцин проти холери за підтримки Альянсу з вакцин GAVI саме вакцини Shanchol™ та Euvichol-Plus® наразі доступні для проведення кампаній з масової вакцинації.

В позиції ВООЗ щодо вакцин проти холери, зокрема, зазначено, що:

«оральні вакцини проти холери мають використовуватися в ендемічних по холері районах, в гуманітарних кризових ситуаціях із високим ризиком захворювання на холеру та під час спалахів холери – завжди разом з іншими стратегіями профілактики та боротьби з холерою». Вакцинація не має порушувати здійснення інших високопріоритетних медико-санітарних заходів, що використовуються для стримування та попередження спалахів холери.

В рамках масових кампаній вакцинації було використано більше 100 млн доз оральних вакцин проти холери. Ці кампанії проводилися в районах, охоплених спалахом хвороби, в районах із підвищеною вразливістю під час гуманітарних криз, а також серед населення, що проживає в високоендемічних районах, відомих як «гарячі точки».

Екстрена (постекспозиційна) профілактика холери не є ефективною через короткий інкубаційний період захворювання. Проте в осередку захворювання вакцинація використовується в комплексі з іншими заходами з реагування на спалах.

З жовтня 2022 року Міжнародна координаційна група (МКГ) — орган, який керує екстреними постачаннями вакцин — призупинила стандартну схему вакцинації двома дозами в кампаніях з реагування на спалах холери, використовуючи натомість підхід з одноразовою дозою.

Як лікувати холеру?
Більшість захворілих можна успішно вилікувати шляхом своєчасного введення розчинів оральних регідратаційних солей (ОРС). Дорослим пацієнтам в перший день лікування за помірного зневоднення може знадобитись до 6 л розчину ОРС.
Пацієнтам із сильним зневодненням загрожує дегідратаційний шок, і вони потребують термінових внутрішньовенних вливань. Для скорочення періоду діареї, зменшення об’єму необхідних регідратаційних рідин та скорочення кількості та періоду виділення бактерій V. cholerae в фекаліях таким пацієнтам також призначають відповідні антибіотики.
Масове використання антибіотиків серед населення не рекомендується, оскільки воно не має підтвердженого впливу на розповсюдження холери та може сприяти підвищенню стійкості до протимікробних препаратів.
Під час спалаху холери критичне значення має швидкий доступ до лікування. У випадку своєчасного та адекватного лікування коефіцієнт летальності не має перевищувати 1%.

Чи фіксувалися випадки холери в Україні?
Згідно даних Центру громадського здоров’я МОЗ України, випадки холери в Україні були зареєстровані в 1998, 1999, 2007, 2011 роках.
У 1998 році у Донецькій області (2 випадки) та в Криму (1), у 1999 році у Дніпропетровській (2), Донецькій (4) Запорізькій (3) та Одеській (1) областях.
У 2007 році у м. Суми (1) та 2011 році у Донецькій області зареєстровано – 33 випадки холери. В інші роки випадки холери не реєструвалися до 2018 року.

Якими є найсвіжіші дані щодо розповсюдження холери в світі?

Комплексні статистичні дані щодо холери за 2022 рік, опубліковані ВООЗ, проливають світло на масштаби й ступінь сплеску холери. Так, кількість випадків, зареєстрованих у 2022 році, більш ніж удвічі перевищила кількість випадків у 2021-му: 472 000 та 223 000 відповідно. Як йдеться на сайті ВООЗ, 44 країни повідомили про випадки, що на 25% більше, ніж у 35 країнах, які повідомили про спалахи у 2021 році. У семи країнах – Афганістані, Камеруні, Демократичній Республіці Конго, Малаві, Нігерії, Сомалі та Сирії – зареєстровано понад 10 000 ймовірних та підтверджених випадків захворювання. 24 країни наразі повідомляють про активні спалахи, при цьому деякі з них переживають гостру кризу.

З 1 червня в Україні настає епідемічний сезон холери. Це пояснюється сприятливою температура навколишнього середовища. В спекотний період збудник розмножується у харчових продуктах, воді тощо.Тож з початку червня в Україні починається посилений епідеміологічний нагляд за всіма випадками гострих кишкових інфекцій.

Холера це гостре інфекційне захворювання, яке передається фекально-оральним шляхом.

Збудник патології — холерний вібріон (Vibrio cholerae) серогруп О1 або О139.

ОСНОВНІ СИМПТОМИ ХОЛЕРИ:

• водяниста діарея (випорожнення можуть мати білий колір і нагадувати “рисовий відвар”);
• сильне зневоднення;
• блювання;
• м’язові судоми;
• зниження тиску, слабкість;
• порушення кислотно-лужного балансу.

У важких випадках може призвести до смерті, якщо не надати своєчасну медичну допомогу.

Зараження відбувається через вживання інфікованої води, продуктів харчування, через контактно-побутовий та змішаний шляхи.

Найбільший ризик виникає в регіонах з поганими санітарними умовами та відсутністю доступу до чистої питної води.

Хворі на холеру у перші дні інфекції дуже заразні.

Найчастіше хворіють діти, люди похилого віку, особи зі зниженою кислотоутворювальною функцією шлунка та паразитарними захворюваннями.

Після хвороби залишається нестійкий імунітет.

Інкубаційний період у середньому становить 1–2 дні іноді від кількох годин до 5 днів.

Прояви інфекції починаються з діареї вночі чи вранці. Хворий відчуває імперативні позиви. Дефекація (від 3–5 до 20–30 разів на добу) характеризується рясними виділеннями. Кал швидко втрачає колір і стає рідким. Поступово випорожнення хворого набувають вигляду рисового відвару із запахом тертої картоплі чи риби. 

ПРОГНОЗ ПРИ ХОЛЕРІ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД РЯДУ ФАКТОРІВ: 

– своєчасність початку лікування;

– тяжкість перебігу та ступінь зневоднення організму;

– вік пацієнта;

– наявність супутніх захворювань;

– своєчасність виявлення та лікування ускладнень. 

ПРОФІЛАКТИКА ХОЛЕРИ:

• вживання лише кип’яченої або бутильованої води;
• миття рук з милом;
• уникнення сирих морепродуктів та немитих овочів/фруктів;
• покращення санітарії та гігієни.

За наявності загрози виникнення холери здійснюється госпіталізація всіх пацієнтів з проявами гострої кишкової інфекції з наступним призначенням бактеріологічного дослідження.

Людей, які контактували з хворими чи джерелами холери, рекомендовано ізолювати на 5 днів під спостереження та для обстеження.

У разі зараження лікування полягає у швидкому відновленні рідини (регідратація) і, за потреби, застосуванні антибіотиків.

Для специфічної профілактики інфекції використовуються різні типи холерних вакцин.

Наразі Всесвітньою організацією охорони здоров’я зареєстровано та застосовується 3 пероральні вакцини від холери.