Гепатит В
лікар-терапевт Лавнікович А.В.
Цю досить важку і розповсюджену форму гепатиту називають ще сироватковим гепатитом. Така назва обумовлена тим, що зараження вірусом гепатиту В може відбутися через кров, причому надзвичайно малу дозу. Вірус гепатиту В може передаватися статевим шляхом, при ін’єкціях нестерильними шприцами в наркоманів, татуюванні, акупунктурі, від матері-плоду.
Гепатит В характеризується ураженням печінки і протікає в різних варіантах: від носійства до гострої печінкової недостатності, цирозу і раку печінки. Від моменту зараження до початку хвороби проходить 50 -180 днів. У типових випадках захворювання починається з підвищення температури, слабкість, болі в суглобах, нудоти і блювоти. Іноді з’являються висипання. Відбувається збільшення печінки та селезінки. Також може бути потемніння сечі і знебарвлення калу.
Ускладненнями вірусних гепатитів можуть стати функціональні і запальні захворювання жовчних шляхів і печінкова кома, і, якщо, порушення в роботі жовчовивідних шляхів піддається терапії, то печінкова кома є грізною ознакою блискавичної форми гепатиту, що закінчується летальним результатом практично в 90% випадках. У 80% випадків блискавичний перебіг обумовлений поєднаною дією вірусів гепатитів В і D.
Печінкова кома настає через масивного омертвіння (некрозу) клітин печінки. Продукти розпаду печінкової тканини потрапляють в кров, викликаючи ураження центральної нервової системи і згасання всіх життєвих функцій.
Хронічний гепатит небезпечний тим, що відсутність адекватного лікування, неминуче призводить до цирозу, а іноді і раку печінки.
Але найважчий перебіг гепатиту викликає поєднання двох і більше вірусів, наприклад В і D або B і С. Зустрічається навіть B + D + C. У цьому випадку прогноз украй несприятливий. Найчастіше ознаки хронічного вірусного гепатиту слабо виражені, що дозволяє людині до певного часу не звертати увагу на хворобу. Нерідко явні клінічні прояви хвороби виявляються вже на стадії цирозу.
Специфічною реакцією для діагностики гепатиту В, або його носійства, служить виявлення HbsAg.
У національний календар профілактичних щеплень вакцина проти гепатиту В включена з 1996 року.
Згідно Національного календаря профілактичних щеплень першу вакцинацію проти вірусного гепатиту В проводять новонародженим в перші 12 годин життя, другу – у віці 1 міс, третю – в 6 міс.
Дітям, які народилися від матерів, носіїв вірусу гепатиту В або хворих на вірусний гепатит В у третьому триместрі вагітності вакцинація проти вірусного гепатиту В проводиться за схемою 0-1-2-12 місяців.
Поствакцинальні реакції при застосуванні вакцини рідкісні. У 3,5-5% випадків можливі незначні реакції: місцевий біль, еритема і ущільнення в місці ін’єкції, а також незначне підвищення температури, скарги на нездужання, втома, біль у суглобах, біль у м’язах, головний біль, запаморочення, нудоту. Зазначені реакції розвиваються в основному після перших двох ін’єкцій і проходять через 2-3 дні. В особливо чутливих можливий розвиток алергічних реакцій негайного типу, тому за щепленим необхідно медичне спостереження протягом 30 хв.
Протипоказання: підвищена чутливість до дріжджів та інших компонентів препарату, гострі інфекційні та неінфекційні захворювання, хронічні захворювання у стадії загострення (імунізацію проводять не раніше ніж через місяць після одужання (ремісії)), декомпенсовані форми захворювань серцево-судинної системи і легень, вагітність.
Лікування вимагає комплексного підходу і залежить від стадії і тяжкості хвороби. Головним препаратом став імунний препарат – Інтерферон і його аналоги. Використовуються також гормони, гепатопротектори, антибіотики. Для профілактики зараження вірусом гепатиту В застосовують різні види вакцин. Для формування імунітету щеплення повторюють через місяць і через півроку після першої ін’єкції.
Одужання після перенесеного вірусного гепатиту тривале. Нерідко, хвороба набуває затяжні форми. Деякі пацієнти, інфіковані вірусом гепатиту В, самі не хворіють, але будучи носіями, представляють небезпеку в плані зараження оточуючих.