Автор: med1

Основним джерелом інфікування є хвора людина.

Мікобактерії туберкульозу зберігаються в навколишньому середовищі від 3-4 до 8-12 місяців. Збудник хвороби стійкий до дії кислот, спирту, низьких температур, тривалий час зберігається у висушеному харкотинні, на постільній білизні, посуді та особистих речах хворого, в сирому молоці хворої на туберкульоз корови. Не переносить мікроб дії сонячного опромінення, активного хлору, дезінфектантів.

В навколишньому середовищі існує досить великий резервуар туберкульозної інфекції, що обумовлює напружену епідемічну ситуацію.

Симптоми туберкульозу:

• Кашель, частіше сухий, що продовжується більше ніж 2-3 тижні;
• Кровохаркання(наявність крові у мокроті, що виділяться при кашлі);
• Підвищення температури більше 5-7 днів;
• Задуха;
• Погіршення або відсутність апетиту;
• Раптове схуднення.

При виявленні подібних симптомів у себе або у своїх близьких необхідно негайно звернутись до дільничного терапевта або сімейного лікаря.

Своєчасне виявлення туберкульозу є вирішальним фактором для ефективного лікування та попередження поширення його серед людей.

Рання діагностика виявляє початкові форми туберкульозу.

Чим раніше виявлено захворювання, тим більше шансів на повне одужання при умові ефективного лікування. Для діагностики в КНП «Міська поліклініка №21» ХМР використовуються загальноприйняті методи виявлення туберкульозу:

• періодичне флюорографічне обстеження (1 раз на рік)
• рентгенографія органів грудної порожнини за медичними показаннями.
• лабораторні методи: обстеження харкотиння на наявність мікобактерій у осіб, які кашляють більше 2 тижнів, бактеріоскопічне дослідження біологічних субстратів(мокротиння, сечі та ін.) за медичними показаннями.

ПРОФІЛАКТИКА ТУБЕРКУЛЬОЗУ

1. Здоровий спосіб життя: відмовитись від алкоголю і паління. Наркоманія та токсикоманія значно підвищують ризик захворювання.
2. Дотримуватись правил особистої гігієни, особливо при спілкуванні з хворими людьми.
3. Вживати здорову збалансовану їжу з достатнім вмістом білків,жирів, вітамінів. Уникати вживання консервів та різноманітних концентратів.
4. Займатись спортом або фізичними вправами, якомога більше перебувати на свіжому повітрі.
5. Регулярно 1 раз на рік проходити профілактичні медичні огляди з флюорографічним обстеженням.
6. При будь яких проявах погіршення стану здоров`я негайно звертатися до лікаря.

Специфічна профілактика – це вакцинація і ревакцинація вакциною БЦЖ.

Туберкульоз: симптоми, діагностика та профілактика.

Попри те, що туберкульоз можна попередити та ефективно лікувати, ця інфекційна хвороба входить у десятку інфекцій, що спричиняють смертність в усьому світі.

Туберкульоз – це інфекційне захворювання, що спричиняється мікобактеріями туберкульозу (паличкою Коха). Захворювання має хронічний перебіг. Найчастіше вражаються легені хворого (легеневий туберкульоз або туберкульоз легень), а в разі позалегеневого туберкульозу можуть вражатися інші органи, зокрема, нирки, лімфатичні вузли, кістки, очі, шкіра, головний мозок. На туберкульоз хворіють незалежно від статі, віку, національної приналежності чи соціального становища.

Форми туберкульозу:

• Активна форма– може бути відкрита (коли хворий виділяє назовні мікобактерії туберкульозу, наприклад, під час кашлю) та закрита (коли немає виділення мікобактерії назовні, тобто хворий незаразний);
• Латентна (прихована) форма.

Найчастіше зараження відбувається повітряно-крапельним шляхом. Хворий на так звану «відкриту» форму туберкульозу під час кашлю виділяє у повітря разом з крапельками слизу паличку Коха. Людина, що знаходиться поруч та вдихає ці крапельки, може бути інфікована. Найбільшу вірогідність захворіти має людина, у якої під час «зустрічі» з мікобактерією знижений імунітет. Причиною ж ослаблення імунітету може бути перевтома, погане або нераціональне харчування, стрес, наявність інших захворювань, що призводять до порушення роботи імунної системи людини.

Збудник туберкульозу доволі стійкий у навколишньому середовищі: витримує висихання до декількох тижнів, нагрівання до 100* С протягом 5-7 хвилин. Руйнується туберкульозна паличка під дією ультрафіолетового опромінення (УФО), тому в лікувальних закладах, де лікують хворих на туберкульоз, застосування ультрафіолетових ламп обов’язкове.

Ризиком для активацій мікобактерії туберкульозу є такі стани:

• інфікування ВІЛ (СНІД);
• тютюнокуріння;
• кількісне і/або якісне недоїдання, хронічне недоїдання (мальнутріція);
• інфікування на туберкульозну паличку за останні 2 роки;
• анормальна будова (Х-подібна) грудної клітини;
• ослаблена імунна система;
• цукровий діабет;
• ниркова недостатність;
• вживання наркотиків та алкоголю;
• ракові захворювання;
• імуносупресорна терапія, наприклад, при пересадці органів;
• тривала глюкортикоїдна терапія;
• ревматоїдний артрит;
• хвороба Крона;
• псоріаз;
• червоний системний вовчак.

Симптоми за яких можна запідозрити туберкульоз:

• кашель понад 2-3 тижні;
• підвищена температура тіла понад 7 днів, особливо коли підвищення незначне – 37,2-37,5°С
• утруднене дихання;
• біль у грудях;
• поганий ппетит, постійна слабкість;
• безпричинна втрата ваги тіла;
• підвищена пітливість, особливо вночі;
• кровохаркання (наявність крові у мокротинні, що виділяється при кашлі)

При появі даних симптомів необхідно звернутися до сімейного лікаря.

     Діагностика туберкульозу:

• флюорографія (або рентгенологічне обстеження) грудної клітки;
• стандартні та спеціалізовані аналізи крові;
• лабораторне дослідження харкотиння пацієнта;
• проба Манту (або Пірке, туберкулінодіагностика, tuberculinskin-test, PPD test) – шкірний тест на наявність специфічної імунної відповіді до мікобактерії туберкульозу шляхом внутрішньо-шкірного введення туберкуліну.

ВООЗ рекомендує використовувати швидкий молекулярно-генетичний тест Xpert MTB/RIF як початковий діагностичний тест для всіх категорій пацієнтів, а особливо ВІЛ-інфікованих з ознаками туберкульозу та дітей. Важливим є те, що тест не лише показує наявність збудника туберкульозу, а й визначає його стійкість до антибіотика рифампіцину, що важливо для вибору тактики лікування.

     Профілактика туберкульозу складається з комплексу різних заходів. Розрізняють специфічну профілактику (вакцинація, хіміопрофілактика), санітарну та соціальну профілактику туберкульозу.

     Соціальна профілактика направлена на:

• оздоровлення умов зовнішнього середовища;
• підвищення матеріального добробуту населення;
• укріплення здоров’я дітей та населення;
• поліпшення харчування та життєво-побутових умов;
• розвиток фізичної культури й спорту;
• проведення заходів по боротьбі з алкоголізмом, наркоманією, палінням та іншими шкідливими звичками.

Головним завданням соціальної профілактики є поліпшення соціально-побутових умов життя всього населення, матеріального благополуччя народу.

     Санітарна профілактика ставить перед собою цілі попередити інфікування мікобактеріями туберкульозу здорових людей, захистити й зробити безпечним контакт з хворим на туберкульоз в активній формі (особливо з бактеріовиділенням) оточуючих його людей в побуті й на роботі. Важливою складовою частиною санітарної профілактики є проведення протиепідемічних заходів у вогнищі туберкульозної інфекції (в сім’ї й оселі та на робочому місці хворого на туберкульоз, який виділяє мікобактерії туберкульозу).

     Специфічна профілактика туберкульозу – проведення вакцинації вакциною БЦЖ, хіміопрофілактика.

Вакцина БЦЖ (лат. BCG) виготовлена з Mycobacterium bovis і вперше використана 1921 року. Вакцина БЦЖ рекомендована дітям та дорослим до 35 років, які перебувають у групі ризику захворіти на туберкульоз.

Вакцина БЦЖ входить до переліку основних лікарських засобів ВООЗ. В Україні, як і в багатьох інших країнах, де розповсюджений туберкульоз, щеплення вакциною БЦЖ є обов’язковим. Вакцинація проти туберкульозу здійснюється на 3-5 добу після народження дитини (не раніше ніж через 48 годин), недоношених дітей вакцинують при досягненні ваги понад 2500 г, згідно з календарем профілактичних щеплень, затвердженого МОЗ України.

Хіміопрофілактику проводять протитуберкульозними препаратами людям, які знаходяться в контакті з хворим на активний туберкульоз та людям з високою чутливістю до туберкуліну.

Групи ризику:

• діти, які проживають на територіях із високим рівнем захворюваності на туберкульоз;
• особи, які контактують у сім’ї з хворими на туберкульоз;
• особи, які живуть та працюють понад 3 місяці з людьми на території з високим рівнем захворюваності на туберкульоз;
• працівники системи охорони здоров’я, які мають контакт із хворими, віком понад 35 років (повинні вакцинуватися, якщо вони не були вакциновані, не мають сліду від вакцини чи відповідних документів. Перед вакцинацією проводять пробу Манту. Щеплення проводять при негативному результаті проби Манту).

     Неспецифічна профілактика – Для активного виявлення хворих туберкульозом на  ранніх стадіях захворювання проводять флюорографічне обстеження населення. Профілактична флюорографія дозволяє своєчасно виявити такі небезпечні захворювання легень як: злоякісні новоутворення легень і туберкульоз. Обов’язкове флюорографічне обстеження проводять щорічно населенню старше 14 років. Забороняються ці обстеження вагітним жінкам.

Також пам’ятаймо, що потрібно дотримуватись здорового способу життя, правильного режиму праці та відпочинку, мати збалансоване повноцінне харчування, менше перевтомлюватись, оберігатись від стресів.

Чи можливе повне одужання людини, що захворіла на туберкульоз? Повне одужання людини можливе при умові раннього початку та суворого режиму лікування і рекомендацій лікаря. Головне – вчасно звернутися до лікаря

В Україні працює Національний портал з імунізації. Це інформаційний ресурс для медиків, студентів, фармацевтів та українців, які шукають доказову інформацію про вакцини та щеплення. На порталі консультують 16 експертів-медиків, які надають роз’яснення стосовно рутинної вакцинації, інформацію про 24 вакцинокеровані інфекції та їхню профілактику, ефективність вакцин. Для фармацевтів та медиків на порталі оновлюють інформацію щодо актуальних змін у нормативних документах. Також розміщують дані щодо захворюваності та наявності в країні вакцин.

Медики та науковці можуть долучитися до команди експертів порталу: публікувати свої статті та відповідати на запитання українців. Керівники медзакладів можуть пропонувати редакції новини про заходи у своїх лікарнях для пацієнтів. Для сімейних лікарів та медичних сестер, які працюють у кабінетах щеплень, користування порталом – це можливість швидко отримувати доказову інформацію та роз’яснення нормативно-правової бази.

Крім того, на порталі розміщені сценарії уроків, шкільних та позакласних заходів на тему щеплень для педагогів та вихователів.

Довідка: Національний портал з імунізації створений в рамках проєкту USAID «Розбудова стійкої системи громадського здоров’я», що виконується організацією «Пакт» у партнерстві зі Швейцарським інститутом тропічної медицини та громадського здоров’я (Swiss TPH), Оверсіз Стратіджик Консалтінг (OSC), Європейським інститутом політики громадського здоров’я – ЄІПГЗ та за участю шкіл громадського здоров’я Університету Темпл, Університету Дрексель та Федерації охорони здоров’я Філадельфії (Temple/Drexel/HFP), а також громадської спілки «Коаліція за Вакцинацію» на підтримку Міністерства охорони здоров’я України та Центру громадського здоров’я України.

Гепатит А — вірусне захворювання печінки, яке часто називають хворобою брудних рук. Ця інфекція також відома як “хвороба Боткіна”. Збудник потрапляє в організм людини через заражену їжу, воду та при тісному фізичному контакті з інфікованою людиною.

Найбільш уразливі до гепатиту А – діти. Однак захворіти може кожен.

Одужання іноді триває кілька місяців. Крім ураження печінки, в окремих випадках гепатит А може спричиняти ураження нирок, підшлункової залози, перебігати з болями в суглобах та навіть призвести до смерті.

Наразі не існує спеціального лікування проти вірусного гепатиту А. Найкращий спосіб запобігти хворобі – зробити щеплення.

Щеплення від гепатиту А рекомендовані дітям і дорослим, особливо тим, хто планує відвідати країни Африки, Азії та Південної Америки.

Вакцинація проводиться від 1 року 2 дозами з інтервалом 6 місяців.

Якщо невакцинована людина мала сексуальний або близький побутовий контакт із хворим на гепатит А, їй рекомендоване екстрене щеплення протягом 2 тижнів від моменту контакту.

Також не забувайте дотримуватися простих правил гігієни:

• частіше мийте руки з милом, зокрема перед приготуванням та вживанням їжі
• пийте тільки кип’ячену або бутильовану воду
• ретельно мийте овочі та фрукти
• стежте за чистотою рук дитини, іграшок, предметів побуту

Іксодові кліщі, які живуть в траві та зрідка потрапляють на невисокі кущові рослини, можуть переносити багато хвороб. Найпоширенішими з них в Україні є кліщовий вірусний енцефаліт та бореліоз, більш відому як хвороба Лайма.

Кліщовий енцефаліт

Це запалення головного мозку, що як наслідок, може призвести до паралічу та смерті пацієнта. Специфічних ліків проти енцефаліту немає – тільки симптоматичне лікування вдома чи в лікарні в разі важкого перебігу.

Найкращий захист від кліщового енцефаліту – це завчасна вакцинація дітей та дорослих. Потрібно отримати три дози вакцини. Інтервал між першою та другою дозою 1-3 місяці, між другою та третьою – 5-12 місяців. Першу бустерну дозу вводять через 3 роки, наступні – кожні 5 років після останньої бустерної дози.

Хвороба Лайма (бореліоз)

Первинними симптомами цієї хвороби є гарячка, головний біль, сильна втома та часто – характерна червона пляма в місці укусу (еритема), яка з часом більшає і стає схожою на мішень. Іншими проявами хвороби Лайма можуть бути біль у суглобах, серці (кардит) чи частковий параліч обличчя або шиї.

Якщо в перші тижні, а краще – дні, не зупинити хворобу Лайма курсом антибіотиків або не завершити її лікування, вона перейде в хронічну форму, яка не піддається ефективній медикаментозній терапії.

Що робити, якщо ви виявили на собі кліща:

☛ Якщо ви виявили на собі кліща — якнайшвидше видаліть його самостійно або зверніться до найближчого медзакладу.

☛ Обробіть місце укусу хлоргексидином, водою з милом, спиртом тощо.

☛ Одразу зв’яжіться із сімейним лікарем: очно чи дистанційно.

☛ Отримайте рецепт на антибіотик, потрібний для знищення борелій, які, можливо, вам передалися.

☛ Повністю закінчіть призначений лікарем курс антибіотиків, не перериваючи його.

☛ Будьте уважні до симптомів хвороби Лайма після лікування – можливо, буде потрібен другий етап терапії.

Більше читайте тут: https://bit.ly/3NZB8rq