Автор: med1

Під час експедицій Колумба індіанці дарували їм тютюнові листя, які використовувалися ними для куріння, жування, як лікарські препарати. Сам Колумб не оцінив цю рослину, а ось один з його моряків Родеріго де Перез привіз з експедиції звичку палити, після чого і став першою європейською жертвою тютюнопаління.

Всесвітня організація охорони здоров’я в 1988 році оголосила 31 травня Всесвітнім днем без тютюну (World No-Tobacco Day). Перед світовою спільнотою було поставлено завдання – домогтися того, щоб в XXI столітті проблема тютюнопаління зникла. XXI століття настало, але проблема не зникла. Боротьба з нікотином триває.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я в світі від причин, пов’язаних з курінням, щорічно передчасно вмирають більше, ніж від дорожньо-транспортних пригод, вживання наркотиків, або від СНІД.

Кинути палити нелегко. Відомо, що нікотин викликає сильну залежність, і всі ми знаємо людей, які спробували кинути, але всього лише через кілька місяців знову почали курити. Це є проблемою для всіх нас, і ми повинні нею займатися, тому що знаємо, що збільшення числа тих, хто кинув палити є ключовим елементом зниження прогнозованого тягаря викликаних тютюном смертей протягом найближчого двадцятиріччя.

Недавнє опитування в одній з великих країн, що розвиваються показало, що дві третини курців помилково вважають, що куріння спричиняє невеликий шкоду, або взагалі не робить її, деякі з них хочуть кинути палити і ще менше успішно кинули курити. В даний час більшість тих, хто успішно кинув палити, зробили це без будь-якої сторонньої допомоги. Але нам потрібно істотно підвищити рівень успішного припинення паління.

Сьогодні ми знаємо про існування успішних і затрато-ефективних методів лікування. Засоби заміщення нікотину, такі як нікотинова жувальна гумка, пластир, назальний спрей (аерозоль для носа) та інгалятори, а також не-нікотинові засоби, такі як бупропіон, можуть подвоїти шанси людей добитися успіху. Вони повинні стати більш широко доступні, а їхня вартість також повинна знижуватися, щоб курці в усіх країнах могли собі дозволити придбати їх.

Доброю новиною є те, що можна знайти істотні переваги для здоров’я, кинувши палити в будь-якому віці. Ті, хто кинув палити у віці 30-35 років, мають тривалість життя, як та, що у людей, які ніколи не палили.

17 травня 2017 року за ініціативою Всесвітньої організації охорони здоров’я  проводиться Всесвітній день боротьби з артеріальною гіпертонією.

Артеріальна гіпертонія разом з іншими серцево-судинними захворюваннями посідає перше місце у світі та Україні за показниками смертності. Підвищений артеріальний тиск, або артеріальна гіпертензія, є найвагомішим чинником розвитку інфаркту міокарда та інсульту. Понад 1,5 млрд. людей на Землі страждають на це підступне захворювання, причому майже 45% з них навіть не знають, що мають підвищений артеріальний тиск.

За оцінками ВООЗ, 17,5 млн. осіб щороку помирають від інфаркту міокарда та інсульту. Однак вчені довели, що 80%  таких смертей можна уникнути.

При артеріальній гіпертонії спостерігається постійно підвищений систолічний або діастолічний артеріальний тиск. Верхньою межею норми вважають значення 140 мм.рт.ст. для систолічного артеріального тиску та 90 мм.рт.ст. – для діастолічного.

Приблизно 90-95% випадків артеріальної гіпертонії відносяться до категорії первинної гіпертонії, яка характеризується появою високого кров’яного тиску без будь-яких очевидних причин. Решта 5-10% випадків артеріальної гіпертонії, яку називають вторинною, симптоматичною гіпертонією, спричиняються хворобами інших органів і систем (нирок, артерій, серця або ендокринної системи). Загалом існує понад 50 захворювань та клінічних станів, що можуть призводити до розвитку вторинної артеріальної гіпертонії.

Артеріальна гіпертонія частіше виникає у людей похилого віку, проте починається захворювання в молодому, а інколи навіть і в дитячому віці.

Багато років артеріальна гіпертонія вражає серце і судини, і якщо не проводиться своєчасне і кваліфіковане лікування, викликає інфаркт, стенокардію, інсульт, сліпоту, захворювання нирок, слабкість серцевого м’яза з розвитком серцевої недостатності.

З метою зниження показника захворюваності і смертності від серцево-судинних захворювань в Україні створена Урядова програма «Доступні ліки», за якою пацієнт з підвищеним тиском може безкоштовно, або з невеликою доплатою постійно отримувати ліки, що знижують тиск.

Людина з артеріальною гіпертонією має знати, що лікування її є пожиттєвим, тобто нормалізація тиску забезпечується за допомогою фармакологічних препаратів та ведення здорового способу життя, а саме:

– обмеження вживання кухонної солі до 5г на добу;

– зменшення маси тіла при її надлишку;

– обмеження вживання алкогольних напоїв;

– зменшення вживання насичених жирів, солодощів та холестерину;

– відмову від паління;

– підвищення фізичної активності в години дозвілля;

– психоемоційне розвантаження та релаксацію.

За даними ВООЗ, профілактика, спрямована на зміну способу життя, є універсальною «вакциною» проти артеріальної гіпертонії, а застосування перелічених заходів сприяє зменшенню її нових випадків на 50%. Кваліфіковані поради щодо  зміни способу життя, корекції ваги тіла, фізичної активності, а також електронний рецепт на пільгові ліки може надати сімейний лікар.

Потурбуємось про Ваш тиск разом!

Існують професії, які завжди будуть затребуваними й незамінними, і саме до таких належить професія медичної сестри. Всім добре відомо, що будь-які медичні процедури, навіть, здавалося б, найпростіші, можна довіряти тільки професіоналам з певною кваліфікацією та досвідом. І попри те, що медсестри не призначають лікування самостійно, а лише виконують приписи лікарів, від їхньої роботи залежить здоров’я пацієнтів, а інколи й життя. Без сумніву, представники цієї відповідальної й нелегкої професії заслуговують на власне свято, тому щороку 12 травня, в день, коли народилася Флоренс Найтінгейл, яку вважають засновницею сестринської справи, відзначається Міжнародний день медичних сестер.

ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ ВІДЗНАЧАТИ ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ МЕДИЧНИХ СЕСТЕР?

Професія медичної сестри з’явилася набагато раніше, ніж отримала визначену назву, адже догляд жінок за хворими чи пораненими вважався цілком природним, щоправда, здебільшого в домашніх умовах. В період Київської Русі функції медичних сестер було покладено на послушниць в монастирях, а в світських закладах роботу жінок не використовували. Проте вже в X столітті княгинею Ольгою було відкрито першу лікарню, в якій догляд за хворими довірили жінкам. За часів Російської імперії привертати жінок до роботи в лікарнях почав Петро І, але така практика тривала досить недовго — вважалося, що з цими обов’язками краще справляються солдати у відставці. Ніякого навчання сестринській справі в Російській імперії не існувало аж до початку XX століття.

ФЛОРЕНС НАЙТІНГЕЙЛ

В Європі обов’язки медичної сестри в лікувальних закладах теж вважалися більше чоловічою, «брудною» справою, принаймні, не для жінок з вищого прошарку суспільства. Змінити цей стереотип вдалося відомій британці Флоренс Найтінгейл, яка народилася 12 травня 1820 року в заможній британській родині. Дівчина здобула гарну освіту, знала кілька іноземних мов, захоплювалася творами відомих філософів та політичним дискусіями.

Але найбільшим захопленням Флоренс була благодійна допомога біднякам та нездужим в селах поблизу родинного маєтку Найтінгейлів. Зрештою, дівчина зрозуміла, що саме в цьому її покликання, й розповіла батькам про бажання стати медичною сестрою. Близькі були категорично проти цього рішення, бо для молодої леді з високим соціальним статусом головною метою мало бути вдале заміжжя.  

Коли в 1849 році Флоренс відхилила пропозицію вийти заміж за багатого джентльмена, родина нарешті дозволила їй поїхати на навчання в Інститут протестантських дияконес в Німеччині. На протязі 1850 – 1851 років Флоренс отримала освіту медичної сестри, а в 1853 році вже працювала в одній з приватних лікарень Лондона. Завдяки професіоналізму й завзятості жінку призначили на керівну посаду, й показники ефективності лікарні значно покращилися. Про Флоренс Найтінгейл дізналися в інших лікувальних закладах і стали запрошувати її на роботу, та сама вона розуміла, що набагато більше користі могла б принести в навчальному закладі для медичних сестер.

КРИМСЬКА ВІЙНА

В жовтні 1853 року почалася Кримська війна, й тисячі британських солдатів надходили з пораненнями у військові шпиталі. Умови в них не відповідали санітарним вимогам, до того ж катастрофічно не вистачало медичного персоналу. Тому наприкінці 1854 року Флоренс отримала листа від військового міністра з проханням організувати загін медсестер – добровольців. Невдовзі Найтінгейл з майже чотирма десятками помічниць відправилася в район бойових дій. 

В британському шпиталі, який базувався в Константинополі, Флоренс побачила жахливу антисанітарію, нестачу засобів гігієни та пацієнтів, які помирали частіше від інфекційних хвороб, ніж від бойових ран. Команда Найтінгейл взялася до роботи — госпіталь було ретельно вимито й продезінфіковано, організовано кухню, пральню й бібліотеку. Сама Флоренс щохвилини піклувалася про поранених, навіть вночі, з лампою приходила перевірити їхній стан. Зворушені таким ставленням, солдати стали називати свою рятівницю «Дама з лампою» та «Ангел Криму». В результаті організації роботи госпіталю смертність в ньому знизилася на дві третини.

ШКОЛИ ПІДГОТОВКИ МЕДИЧНИХ СЕСТЕР

Флоренс повернулася додому після закінчення війни, в 1856 році, відомою й шанованою жінкою. Здобутий авторитет дозволив їй домогтися створення комісії, яка займалася питаннями охорони здоров’я у війську, запровадити обов’язкові вентиляцію та каналізацію в лікарнях, а також сувору статистичну звітність. Отримавши за роботу на війні нагороду від британського уряду, а також завдяки пожертвам громадян Найтінгейл в 1860 році профінансувала створення школи з підготовки медсестер при лікарні Святого Томаса. В подальшому ця школа стала своєрідною моделлю для організації подібних навчальних закладів в інших країнах.

До кінця життя Флоренс Найтінгейл залишалася прихильницею прогресивних реформ в медичній системі й зробила чимало корисного в цьому напрямку. Саме завдяки їй, професію медичної сестри стали вважати шляхетним і гідним покликанням, в тому числі й для представниць вищого класу суспільства.  

Ідея запровадження професійного свята медичних сестер на міжнародному рівні належить співробітниці Міністерства охорони здоров’я США — Дороті Сазерленд.  В 1953 році вона надіслала листа президенту Ейзенхауеру з пропозицією проголосити День медичної сестри. Влада тоді не сприйняла  серйозно цю ініціативу, тому свято  почали відзначати з 1965 року на рівні Міжнародної ради медичних сестер. В 1974 році ця організація офіційно проголосила 12 травня Міжнародним днем медичних сестер.  

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ МЕДИЧНИХ СЕСТЕР В ІСТОРІЇ

• 1836

Теодор Фліднер, протестантський священник, відкрив в Німеччині, у Кайзерсверті, першу в історії офіційну школу для медичних сестер — Інститут дияконес.

• 1860

Флоренс Найтінгейл відкрила школу медсестер при лікарні Святого Томаса в Лондоні.

• 1872

В США почала роботу перша школа медичних сестер при лікарні для жінок і дітей в Бостоні.

• 1895

Навчальний заклад для медсестер відкрито у Львові.

• 1899

Засновано Міжнародну раду медичних сестер — всесвітню організацію, на меті якої є покращення компетентності медсестер, забезпечення високого рівня медичних послуг та розумного підходу до охорони здоров’я у всьому світі.

• 2020

Всесвітньою організацією охорони здоров’я цей рік був оголошений Міжнародним роком медичних сестер та акушерок.

ЯК ВІДЗНАЧАТИ ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ МЕДИЧНИХ СЕСТЕР?

Мабуть, найурочистіше відзначають цей день на батьківщині Флоренс  Найтінгейл — у Великобританії. 12 травня щороку відбувається урочиста служба у Вестмінтерському абатстві, під час якої проходить символічна церемонія з  лампою, яку передають одна одній медсестри від дзвіниці абатства до головного вівтаря.  Ця традиція символізує повагу між колегами та передачу знань від старшого покоління медичних сестер молодшим. В деяких країнах, наприклад, в США та Канаді, медсестер вшановують на протязі Національного тижня медичних сестер — з 6 до 12 травня.

Кожного року Міжнародна рада медсестер обирає тему для цього свята відповідно до актуальних світових викликів, проводить обговорення, підготовку й розповсюдження освітніх та інформаційних матеріалів. Міжнародним комітетом Червоного Хреста ще в 1912 році запровадив нагороду медичним сестрам, чий внесок в справу допомоги пацієнтам був найвагомішим — медаль Флоренс Найтінгейл. З того часу раз на два роки 12 травня відбувається церемонія оголошення імен нагороджених цією найпрестижнішою професійною відзнакою. 

В Україні Міжнародний день медсестер відзначається святковими заходами, наприклад, концертами, а також конкурсами для визначення кращої в професії медсестри.  Цього дня медичні сестри приймають привітання від безпосереднього керівництва та державних діячів, також проходять урочисті нагородження грамотами й пам’ятними подарунками. 

12 травня кожен з нас має обов’язково привітати всіх своїх знайомих медсестер, побажати їм сил і натхнення в такій нелегкій, але надзвичайно потрібній роботі. 

ЧОМУ ВАЖЛИВА ЦЯ ПОДІЯ? 

Мета цього свята — привернути увагу людей до важливої місії медсестер в суспільстві, а також до їхнього вагомого внеску в справу надання широким верствам населення  сучасних і якісних медичних послуг. Неможливо не усвідомлювати також незамінну роль медсестер всього світу в сучасних умовах боротьби з пандемією. 

Міжнародний день медичних сестер — це можливість для представниць цієї професії зібратися разом для спілкування, обміну знаннями й досвідом. Також ця подія привертає увагу до умов роботи медичних сестер, таких як рівень забезпечення засобами індивідуального захисту, доступ до психологічної допомоги, можливість підвищувати кваліфікацію, своєчасна й повна оплата праці.

Для пересічних громадян Міжнародний день медичних сестер є приводом отримати більше інформації про цю гуманну професію, адже в повсякденному житті ми не часто замислюємося над її справжнім значенням. 

Щороку в Європейському регіоні ВООЗ проходить Європейський тиждень імунізації (ЄТІ) з метою інформування суспільства про ту важливу роль, яку імунізація відіграє у профілактиці хвороб та захисту життя. Цього року ЄТІ збігається з однією важливою датою – 50-ю річницею заснування Розширеної програми імунізації (РПІ). З цієї нагоди в рамках кампанії буде відзначено  досягнення, зроблені за п’ятдесят років діяльності РПІ, завдяки якій вже кілька поколінь поспіль отримують захист від небезпечних захворювань, які можна запобігти за допомогою вакцин. Ще однією ключовою темою кампанії стане необхідність якнайшвидшого досягнення високих показників справедливого охоплення вакцинацією у всіх спільнотах – для того, щоб не допустити спалахів цих захворювань зараз і в майбутньому.

Імунізація є показовим прикладом успішної діяльності в галузі глобальної охорони здоров’я, що дозволяє щорічно рятувати мільйони людських життів. В даний час використовуються вакцини для профілактики більш ніж 20 небезпечних для життя хвороб, внаслідок чого імунізація дозволяє щорічно запобігати 3,5 мільйонам випадків смерті від таких хвороб, як дифтерія, правець, кашлюк, грип та кір. Разом з тим, незважаючи на величезний прогрес, охоплення вакцинацією у світі останніми роками залишається на одному рівні, а в 2020 р. навіть знизилося вперше за десятиліття. 

Для забезпечення епідемічного благополуччя рівень охоплення населення плановою імунізацією в регіоні має становити не менше 90%, а серед дітей – понад 95%. Недостатній рівень вакцинації неминуче призводить до підвищення захворюваності в популяції на інфекційні хвороби, які небезпечні розвитком важких ускладнень та можуть призвести до інвалідності або смерті.

Нижче приведені захворювання, від яких існують ефективні та безпечні вакцини, але, за відсутності імунітету можуть викликати наступні ускладнення:

 – Поліомієліт загрожує стійким довічним паралічем деяких груп м’язів. У важких випадках параліч поширюється на дихальну мускулатуру, що призводить до смерті хворого.

  – Наслідком кору може бути ураження центральної нервової системи (коровий енцефаліт), дихальної системи (ларингіт, круп (стеноз гортані), трахеобронхіт, первинна корова пневмонія, вторинна бактеріальна пневмонія).

 – При дифтерії, крім важкої інтоксикації, можливий розвиток крупа – перекриття дихальних шляхів дифтерійною плівкою і набряком, особливо у дітей. Дифтерія небезпечна розвитком тяжких ускладнень, таких як: міокардит (ураження м’язової оболонки серця), який нерідко спричиняє смерть хворих тяжкою формою дифтерії; ураження нервової системи проявляється центральними і периферичними паралічами. 

 – При епідемічному паротиті запальний процес, крім слинних залоз, може поширюватися і на інші залози: підшлункову, передміхурову, жіночі статеві, слізні, щитовидну. Крім того, можуть виникнути ускладнення з боку центральної нервової системи – серозний менінгіт, менінгоенцефаліт.

 – Гепатит В при відсутності імунізації може призвести до цирозу і раку печінки.  Імовірність того, що вірусна інфекція гепатиту В стане хронічною, залежить від віку, в якому людина її набуває. Так, хронічні інфекції у дітей першого року життя розвиваються в 80-90%, у дітей до 6 років – в 30-50%, у дорослих в 10% випадків. Серед дорослих, інфікованих в дитинстві, 15-25% вмирають від пов’язаних з гепатитом В раку або цирозу печінки.

 – Інфікування краснухою під час вагітності небезпечно вродженими органічними ураженнями плода.

 – Відсутність щеплення від правця може привести до смерті навіть при незначній травмі.

 – У нещеплених проти туберкульозної інфекції в десятки разів підвищується ризик захворювання на туберкульоз у важкій формі з численними ускладненнями, що приводить до інвалідності. 

До Календаря профілактичних щеплень України внесено 10 обов’язкових щеплень: проти дифтерії, кашлюку, правця, туберкульозу, гепатиту В, гемофільної інфекції, кору, краснухи, епідпаротиту, поліомієліту. Крім обов’язкових, батьки можуть щепити дитину від вітряної віспи, гепатиту А, грипу, менінгококової, ротавірусної, пневмококової інфекції, вірусу папіломи людини. Для проведення щеплень, які не є обов’язковими, придбання вакцин проводиться за рахунок батьківських коштів, а обов’язкові щеплення проводяться безкоштовно в будь–якому лікувально-профілактичному закладі м. Харкова.

Так за 1 квартал 2024 року в КНП ХМР було  вакциновано :

 – проти туберкульозу: БЦЖ – 813 дітей (24,0% від запланованого на 2024 рік обсягу);

 – проти поліомієліту:  – 5458 дітей (19,4%);

 – проти кашлюку – 2112 (19,8%);

  -дифтерії, правця – 4727 (21,8%);

 – проти гепатиту В – 2488 (25,5%);

 – проти гемофільної інфекції – 2 035 дітей (24,1%);

 – проти кору, паротиту, краснухи:  – 2 277 дітей (19,8%).

Вакцинація, будучи одним з найефективніших з економічної точки зору втручань в сфері охорони здоров’я, є ключовим компонентом первинної медико-санітарної допомоги. Вакцини залишатимуться життєво важливим інструментом у боротьбі як з давно «керованими» інфекціями, так і з інфекціями, що становитимуть небезпеку на певний проміжок часу.