Автор: med1

День вишиванки щороку припадає на третій четвер травня, а в 2026 році це 21 травня. Саме тоді мільйони людей по всьому світу вдягають вишиті сорочки, перетворюючи звичайний будень на яскраве свідчення живої української культури, яка не зникає навіть під тиском часу чи випробувань.

Свято, що почалося з кількох десятків студентів у Чернівцях, за двадцять років розрослося до глобального феномену, об’єднуючи діаспору, митців і звичайних людей ниткою спільної пам’яті. Вишиванка тут постає не просто одягом, а кодом нації, де кожен стібок розповідає про любов, захист і незламність.

Для новачків це можливість вперше відчути тепло традиції, а для досвідчених — глибше зануритися в регіональні секрети, символіку та сучасні способи носіння.

Правило просте й геніальне — третій четвер травня. Воно з’явилося не випадково. Засновники хотіли, щоб вишиванка звучала не як святковий костюм для особливих дат, а як частина щоденного життя. Будній день підкреслює: українська традиція живе тут і зараз, у метро, офісі чи на лекції.

Минулі роки показують ритм свята. 2025-го воно було 15 травня, 2024-го — 16-го, 2023-го — 18-го. Кожного разу дата зсувається, але суть залишається: вишиванка виходить на вулиці саме тоді, коли весна вже розквітає, а літо ще не спекотне. Це час, коли природа сама ніби вишиває квітами, а люди — нитками на полотні.

Такий вибір робить свято доступним для всіх. Не потрібно чекати вихідних чи державних вихідних. Досить одного рішення — вдягнути сорочку з орнаментом і вийти з дому. І раптом місто наповнюється червоно-чорними акцентами, усмішками й гордістю.

Усе почалося 2006 року в Чернівецькому національному університеті. Студентка історичного факультету Леся Воронюк побачила, як її друг Ігор Житарюк прийшов на пару у вишиванці. Ідея спалахнула миттєво: а чому б не призначити день, коли всі вдягнуть вишиті сорочки разом?

Спочатку це були лише кілька десятків одногрупників і викладачів. Потім — цілий факультет. До 2010-го свято охопило інші виші, школи, бібліотеки й навіть таксистів Чернівців. Міський голова й держслужбовці долучилися, а ініціатори надсилали листи до президента з проханням підтримати.

2011-й став проривним. У центрі Чернівців зібралося понад чотири тисячі людей у вишиванках — рекорд Гіннеса. На фасаді університету повісили гігантську вишиванку розміром 4 на 10 метрів. З того моменту свято вийшло на всеукраїнський рівень.

Далі — географія росла щороку. 2014-го до акції приєдналися вісім країн, 2015-го — вже близько п’ятдесяти. Канада, США, Німеччина, Франція, Італія — скрізь, де є українці, з’являлися фото в вишиванках. У 2015-му стартувала акція «Подаруй вишиванку захиснику» — сорочки як обереги поїхали на фронт.

Сьогодні, у 2026-му, святу виповнюється двадцять років. Воно не стало державним, і це свідомий вибір організаторів: свобода дозволяє експериментувати, творити й не залежати від офіційних дат. Вишиванка продовжує подорожувати аеропортами, парламентами, школами й серцями.

Вишиванка — це не декор. Це лист, написаний нитками. Кожен елемент має значення, яке предки вкладали століттями, щоб захистити, побажати й передати мудрість.

Червоний колір пульсує життям, пристрастю й захистом від зла. Чорний — земля, родючість і стабільність, коріння, яке тримає. Білий — чистота й духовність, часто використовується в «білим по білому» для особливих подій. Зелений — молодість і надія, синій — небо й спокій.

Мотиви говорять ще гучніше. Ромб означає родючість і жіночу силу. Хрест — єдність протилежностей, чоловічого й жіночого. Коло — сонце, вічність і гармонію. Дерево життя з’єднує землю й небо. Калина — красу й Україну. Зірки й хрести захищають від лиха.

Розташування теж важливе. Комір оберігає горло й слова, манжети — руки й справи, поділ — шлях і коріння. Носити вишиванку — значить брати з собою цілу систему захисту й побажань.

Кожна область має свій почерк, ніби діалект у мові ниток. Розпізнати вишиванку за візерунком — це як прочитати адресу майстрині.

На Полтавщині переважає біле полотно з червоно-чорними акцентами, складна гладь і «дерево життя». Поділля славиться густими чорно-червоними орнаментами, низинкою й геометрією. Буковина вражає багатоколірністю: жовтий, зелений, синій у поєднанні з чорним.

Гуцульщина — яскраві геометричні мотиви, бісер і вовняні нитки, об’ємна вишивка. Київщина й Наддніпрянщина — симетричні рослинні візерунки, ніжні переходи. Слобожанщина додає золотисті тони й легкість.

Закарпаття зберігає угорські й румунські впливи — густі орнаменти й теплі кольори. Кожен регіон розповідає про свою землю, клімат і долю.

Сьогодні вишиванка виходить на подіуми світових брендів і поєднується з джинсами, кросівками чи піджаками. Дизайнери створюють колекції, де давні орнаменти зустрічаються з мінімалізмом. Це не втрата автентичності, а доказ, що традиція дихає.

Під час повномасштабного вторгнення вишиванка стала потужним символом опору. Попит зріс у рази, сорочки носили на фронті, в окопах і на дипломатичних зустрічах. Вона нагадує: ми — народ, який шиє красу навіть у темряві.

Для молоді це спосіб заявити про себе без слів. Для старшого покоління — повернення до коренів. Для дітей — перші уроки історії через дотик до тканини.

Вишиванка продовжує писати свою історію стібок за стібком. 21 травня 2026 року — це не просто дата в календарі. Це день, коли кожен може стати частиною тисячолітньої нитки, яка з’єднує минуле, сьогодення й майбутнє. Вдягніть свою — і відчуйте, як вона б’ється в унісон із серцем України.

18–25 травня Україна долучається до Європейського тижня тестування (ЄТТ) — важливої ініціативи, що об’єднує медичну спільноту, громадські організації та державні інституції навколо спільної мети: сприяти ранній діагностиці, вчасному лікуванню і профілактиці вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), вірусних гепатитів (ВГ) та інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ) і нагадати кожному, що знати свій статус — важливо і відповідально.

Протягом тижня в регіонах України проводитимуться безоплатні тестування на ВІЛ і вірусні гепатити В, С та ІПСШ,  щоб кожен міг пройти обстеження на ці хвороби швидко, просто й конфіденційно.

Цьогорічне гасло «Тестування разом зі спільнотами і для спільнот — допоможімо тим, хто найбільше потребує» підкреслює головну ідею: ефективна профілактика та рання діагностика можливі лише тоді, коли послуги створюються з урахуванням потреб людей і за активної участі самих спільнот. 

Цього року до Європейського тижня тестування в Україні традиційно долучаються регіональні центри контролю та профілактики хвороб (ЦКПХ), заклади охорони здоров’я, неурядові організації, щоб спільно зробити ще один крок до посилення доступу до послуг тестування, особливо для тих, хто найчастіше стикається з бар’єрами — географічними, соціальними чи інформаційними. 

Ініціатива ЄТТ завжди ґрунтувалася на солідарності. Ідея проста: коли сотні організацій діють разом, вони можуть змінювати поведінку, долати стигму і рятувати життя. 

Водночас Європейський тиждень тестування — це нагадування про просту, але важливу істину: знати свій статус — це нормально, а піклуватися про своє здоров’я — відповідально.

Тестування є найефективнішим способом виявлення ВІЛ, гепатитів B і C, сифілісу. Чим раніше людина дізнається про свій статус, тим швидше може дізнатися про профілактику, отримати необхідне лікування, запобігти поширенню інфекції. Так ви турбуєтеся не тільки про себе, а й про близьких.

Кому варто пройти тестування:

• «Пройти тест на ВІЛ потрібно всім, хто мав потенційний ризик інфікування»;
• «Рекомендації щодо скринінгу на вірусні гепатити».

Зробити тест на сифіліс варто:

• після незахищених статевих контактів;
• за наявності нових або випадкових статевих партнерів;
• під час планування вагітності або під час вагітності;
• у разі появи симптомів у ділянці статевих органів, як-от висипи, незвичні виділення, свербіж, біль чи дискомфорт;
• регулярно — для турботи про своє здоров’я (раз на рік або частіше за наявності факторів ризику).

Де зробити тест безоплатно

Тестування на ВІЛ і вірусні гепатити В і С та сифіліс в Україні — безоплатне та конфіденційне. Щоб зробити тест, можна звернутися до:

• сімейного лікаря;
• державного або комунального медичних закладів, Центру СНІДу;
• найближчого пункту тестування, позначеному на мапах:

     – Тест на ВІЛ;

     – Тест на вірусні гепатити В і С.

• неурядових та громадських організацій, які проводять тестування ключових та уразливих груп.

Також відбуватимуться виїзні сесії тестувань упродовж Європейського тижня тестування, організовані регіональними центрами контролю та профілактики хвороб. Анонси дат і місць заходів з тестування у вашому регіоні читайте на сторінці відповідного ЦКПХ в соціальних мережах.

Скористайтеся  можливістю вже сьогодні: пройдіть тест — дізнайтеся про профілактику, порадьте тестування близьким, підтримайте відкриту розмову про здоров’я.

За матеріалами ЦГЗ МОЗ України

З 2005 року у всьому світі з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я у співпраці зі Світовою лігою боротьби з гіпертонією проводиться Всесвітній день боротьби з гіпертонією. Темою Всесвітнього дня гіпертонії цього року обрано гасло «Контроль гіпертонії: регулярно перевіряти свій кров’яний тиск, перемагати мовчазного вбивцю» та акцентує увагу на загальній відповідальності, яка потребує дій з боку окремих осіб, сімей, спільнот, медичних працівників та систем охорони здоров’я.

Гіпертонія залишається основною запобіжною причиною передчасної смерті в усьому світі. За оцінками ВООЗ, 1,4 мільярда людей живуть із гіпертонією у всьому світі. Незважаючи на наявність ефективних та доступних методів лікування, багато людей не знають про свій стан, і лише одна з чотирьох осіб з гіпертонією має адекватно контрольований кров’яний тиск.

Гіпертонію часто називають “тихим вбивцею”, тому що вона зазвичай не має симптомів, але значно збільшує ризик серцевого нападу, інсульту, захворювання нирок та передчасної смерті. Раннє виявлення, регулярний моніторинг та постійне лікування можуть запобігти більшості ускладнень, пов’язаних із гіпертонією.

Всесвітній день гіпертонії дає можливість:

• Підвищення обізнаності громадськості та розуміння гіпертонії
• Сприяння рутинному вимірюванню артеріального тиску, як вдома, так і в медичних установах
• Підтримка систем охорони здоров’я для посилення виявлення гіпертонії, лікування та довгострокового контролю
• Дає людям можливість контролювати свій кров’яний тиск

За даними статистики, в м. Харкові станом на 01.04.2026 р. зареєстровано 69 848 хворих на гіпертонічну хворобу (за аналогічний період 2025 року 83 703), вперше виявлено 4 673 хворих, захворюваність на гіпертонічну хворобу склала  525,32 на 100 тис. населення.

Артеріальна гіпертонія – мультифакторне захворювання, що характеризується стійким, хронічним підвищенням систолічного (більше 140 мм рт. ст.) і діастолічного (більше 90 мм рт. ст.) артеріального тиску.

Існує два типи цього захворювання:

– Первинна артеріальна гіпертонія (есенціальна) – цей вид гіпертонії становить до 90-95% від числа всіх видів артеріальної гіпертонії.

– Вторинна артеріальна гіпертонія (симптоматична) – становить всього 5-10% від усіх випадків гіпертонії, причиною якої зазвичай служить конкретна патологія того чи іншого органу (серця, нирок, щитоподібної залози та ін.).

На розвиток артеріальної гіпертонії впливають чинники, які можна розділити на ті, що модифікуються, тобто, на які людина може вплинути (паління; ожиріння; стресові ситуації; зловживання алкоголем; гіподинамія), і чинники, що не модифікуються, на які людина вплинути не може (спадковість, стать, вік старше 55 років).

У початкових стадіях клініка захворювання невиражена, хворий тривалий час може не знати про підвищення артеріального тиску, однак з прогресуванням гіпертонії з’являються скарги на головний біль, запамороченням, шум у вухах, болі в області серця, миготіння «мушок» і пелена перед очима,  швидка стомлюваність, зниження працездатності та пам’яті, дратівливість,  переважання тривожних настроїв.

 Людина не завжди помічає ознаки гіпертонії та іноді приймає симптоми за звичайну перевтому. Якщо протягом тривалого часу не звертати увагу на високі значення показників артеріального тиску, серцево-судинна система повільно, але незворотньо змінюється. А оскільки кровоносна система забезпечує живленням всі органи і тканини, то порушення цього процесу призводить до дисфункції останніх та викликає найнебезпечніші ускладнення: гіпертонічний криз; інфаркт міокарда; інсульти головного мозку; хронічна ниркова недостатність; аневризма аорти та інші. 

Для діагностики гіпертонії застосовують вимірювання артеріального тиску протягом декількох днів в різний час доби – так званий профіль тиску. Найточніше він визначається за допомогою добового моніторингу тиску, як правило, з одночасною реєстрацією ЕКГ.

Для зменшення ризику розвитку артеріальної гіпертонії, необхідно дотримуватися простих і ефективних заходів, спрямованих на зміну поведінки і способу життя: 

1. Зниження і нормалізація маси тіла шляхом корекції харчування: доцільно включати в раціон продукти багаті кальцієм (молочні знежирені продукти), калієм, магнієм, харчовими волокнами (овочі, фрукти, зелень, хліб грубого помелу, висівки), знежирені або страви з низьким вмістом жиру; рибу (не менше 2 разів на тиждень). Обмежити вживання продуктів, що містять насичені жири, солодощі. Як встановлено: зниження маси тіла на 1 кг супроводжується зниженням показників систолічного тиску на 1,5-3 мм рт. ст., діастолічного  – на 1-2 мм рт. ст.
2. Щоденні динамічні аеробні фізичні навантаження протягом 30-60 хвилин (наприклад, прогулянки швидким кроком, плавання, катання на велосипеді тощо). 
3. Обмеження споживання кухонної солі (до 5 г на добу). 
4. Утримуватися від вживання алкоголю. За новітніми дослідженнями встановлено, що безпечних доз вживання алкоголю не існує. Виходячи з цього, вживання алкоголю некорисно ані для здорових людей, ані для людей з певними захворюваннями, особливо серцево-судинними. Слід також враховувати можливу небажану взаємодію алкоголю з антигіпертензивними лікарськими засобами.
5. Куріння, будучи одним із факторів виникнення захворювань серця, сприяє швидкому зношуванню та старінню серцево-судинної системи, тому лікарі наполегливо рекомендують припинити палити.

Медикаментозну терапію при гіпертонії призначає виключно лікар після ретельного обстеження та визначення ступеню захворювання, наявності ризику ускладнень та супутніх станів (цукровий діабет, захворювання нирок тощо). Самолікування артеріальної гіпертензії, пропуск прийому медикаментів або вживання їх у не терапевтичних дозах призводить до швидкого розвитку ускладнень, що може стати причиною глибокої інвалідності чи смерті людини.

В м. Харкові амбулаторне спостереження пацієнтів з гіпертонією здійснюється у всіх міських поліклініках та центрах сімейної медицини як сімейними лікарями, так й лікарями-кардіологами. Стаціонарна спеціалізована медична допомога таким хворим  надається в КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР (пров. Станіслава Партали, 3А), КНП «Міська клінічна лікарня №13» ХМР (пр. Аерокосмічний, 137), КНП «Міська багатопрофільна лікарня №18» ХМР (вул. Салтівське шосе, 266-Г), КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17» ХМР (пр. Героїв Харкова, 195), КНП  «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» ХМР (пр. Олександрівський, 122), КНП «Міська клінічна лікарня №27» ХМР (вул. Гр. Сковороди, 41), КНП «Міська клінічна лікарня №31» ХМР (пр. Л.Малої, 4).

 Підвищення обізнаності, обмін знаннями та підтримка стійких дій можуть призвести до тривалих змін для всіх, хто страждає на гіпертонію.

Детальніше тут => Ризики зловживання лікарськими засобами 2025