Автор: med1

Рак молочної залози — найпоширеніше онкологічне захворювання серед жінок. Щороку понад півмільйона жінок у всьому світі помирає через цю недугу. Однак хворіють на рак грудей і чоловіки.

За даними Національного канцер-реєстру, 2018 року в Україні зареєстровано 15 017 випадків раку молочної залози (14 872 жінки та 145 чоловіків), а 5 726 людей померли внаслідок цієї недуги (5 679 жінок і 47 чоловіків) — без урахування даних Донецької, Луганської областей, АР Крим та м. Севастополь. Тобто на кожні 10 нових випадків захворювання в Україні реєструють 3 смерті від нього.

За показником захворюваності на 100 000 жіночого населення рак грудей зберігає сталу тенденцію до щорічного зростання — у 2018 році порівняно з попереднім цей приріст склав 3,3%. Найвищу захворюваність жінок зареєстровано у віковій групі 65–69 років, смертність — у віковій групі 80–84 роки.

Вже у віці 18–24 роки рак грудної залози має третє місце у структурі захворюваності українок (10,8%), а з 30 до 74 років він стало лідирує (27,6–20,6%). У структурі смертності від раку жіночого населення рак грудей переважає у вікових групах 30–54, 55–74 та 75+ років і складає 24,5%, 20,6% та 18,5% відповідно.

Кожній четвертій жінці рак грудей діагностують уже на ІІІ–ІV стадії, коли ефективність лікування значно знижується.

Важливо: рак виліковний за умови його виявлення на I стадії — у 95% жінок, на II стадії — у 80%, на III стадії — у 50% жінок.

Ви перебуваєте в групі ризику, якщо у вас є:

родичі першої лінії (мама, бабуся, сестра, тітка), які хворіли на рак грудей;

відсутність вагітностей та пологів;

перша вагітність у 30 років і старше;

вік старше 40 років;

ранній початок менструацій — у віці до 12 років;

пізня менопауза — після 55 років;

безперервне вживання гормональних контрацептивів протягом тривалого часу, а також гормональної замісної терапії у менопаузі;

цукровий діабет;

надмірна вага та ожиріння;

куріння;

зловживання алкоголем;

гіпертонічна хвороба;

перенесений раніше рак грудей або рак яєчника;

вплив джерел радіації.

За даними ВООЗ, 21% усіх випадків смерті від раку молочної залози у світі спричинено вживанням алкоголю, зайвою вагою і ожирінням, а також фізичною інертністю.

Проконсультуйтеся зі своїм лікарем щодо того, як часто вам потрібні профілактичні огляди — це залежить від вашого віку та факторів ризику, які можуть вплинути на розвиток раку.

Рак молочної залози на ранніх стадіях (І-й і ІІ-й) має безсимптомний перебіг і не завдає болю. Привернути увагу мають дуже хворобливі місячні, болі в молочних залозах.

Симптоми, що дають підстави запідозрити рак молочної залози:

прозорі або кров’янисті виділення з грудей;

втягнення соска у зв’язку з проростанням пухлини у шкіру;

зміна кольору або структури шкіри грудей (набряк, збільшення або зменшення розмірів);

ущільнення або новоутворення у молочних залозах;

ерозії, кірочки, лусочки, виразки в зоні соска, ареоли;

збільшення пахвових або надключичних лімфовузлів.

Профілактика

Для запобігання раку молочної залози важливо дотримуватися здорового способу життя (відмовитись від куріння, алкоголю, регулярно займатися фізичною активністю і підтримувати нормальну масу тіла), а також вчасно проходити огляд лікаря:

мамолога — не рідше одного разу на 1–2 роки;

жінкам старше 50 років — щодва роки здійснювати мамографічні обстеження.

Також усім жінкам старше 20 років варто щомісяця самостійно обстежувати молочні залози. У разі будь-яких змін у молочних залозах негайно зверніться до свого лікаря!

Щорічно 20 жовтня за ініціативою Всесвітньої організації охорони здоров’я проводиться Всесвітній день боротьби з раком молочної залози.  Традиційно з нагоди цього дня  жовтень – місяць боротьби з раком молочної залози, глобальна можливість підвищити обізнаність про рак молочної залози та закликати до дій для покращення доступу до своєчасної діагностики та якісної медичної допомоги, та покращенню виживання для всіх.  

Тема «Кожна історія унікальна, кожна подорож має значення» визнає, що кожен досвід раку молочної залози є унікальним. За кожним діагнозом стоїть людина, сім’я та унікальна подорож. Люди можуть стикатися з різними труднощами залежно від діагнозу, лікування, мереж підтримки та доступу до медичної допомоги.

Кожна людина, яка страждає на рак молочної залози, заслуговує на підтримку та гідне ставлення. І кожна людина, де б вона не жила, повинна мати доступ до необхідної їй допомоги.

Рак молочної залози є найпоширенішим видом раку серед жінок.

У 2024 році 2,4 мільйона жінок у світі діагностували рак молочної залози, 694 000 жінок померли від цієї хвороби. На кінець року 8,2 мільйона жінок жили з раком молочної залози.

Рак молочної залози зустрічається в кожній країні та може вражати жінок у будь-якому віці після статевого дозрівання, причому захворюваність зростає пізніше в житті. Близько 80% випадків раку молочної залози виникають у жінок без специфічних факторів ризику.

Хоча результати лікування раку молочної залози покращилися в багатьох країнах, значна нерівність залишається. Доступ до ранньої діагностики та ефективного лікування може суттєво відрізнятися, що сприяє значним відмінностям у виживанні між країнами.

У ВООЗ вважають, що досягти цього можна завдяки трьом основним напрямам діяльності: ранньому виявленню, своєчасній діагностиці та комплексному лікуванню. 

За даними статистики за 9 місяців 2026 року в м. Харкові вперше виявлено 180 випадків захворювання на рак молочної залози, з них в занедбаній стадії – 57 (за аналогічний період 2025 року зареєстровано 154 випадки, з них занедбаних  – 54).

Молочна залоза є гормонально залежним органом: як нормальний її розвиток і функція, так і виникнення в ній захворювань відбувається під впливом певних гормонів. Будь-які фактори, здатні викликати і підтримати хронічні відхилення в гормональній рівновазі в організмі жінки, здатні збільшити ризик розвитку раку молочної залози.

Фактори ризику, які посилюють ймовірність розвитку раку грудей:

1. Вік. 90% всіх випадків раку молочної залози діагностується у жінок після 40 років.  
2. Репродуктивні чинники, пов’язані з тривалою дією ендогенного естрогену, такі як рання поява менструацій, пізній клімакс, пізнє народження першої дитини, входять до числа найважливіших факторів ризику розвитку раку молочною залози.  Екзогенні гормони (оральні контрацептиви і замісна гормонотерапія) також сприяють підвищенню ризику розвитку раку молочної залози, у жінок, які їх застосовують.
3. Спадковість. Наявність раку молочної залози в сімейному анамнезі збільшує ризик захворювання в 2-3 рази. Виділені два гени, що відповідають за деякі випадки “сімейного” раку молочної залози, – BRCA1 і BRCA2. Приблизно 1 жінка з 200 є носієм цих генів. Коли вказані гени мутують, вірогідність того, що рак розвинеться, підвищується.  
4. Передпухлинні захворювання молочної залози: фіброзно-кістозна мастопатія. 
5. Спосіб життя: вживання алкоголю, зайва вага і ожиріння, а також фізична інертність. 

Рак молочної залози відноситься до “візуальних” форм раку. Кожна жінка, витративши 10-15 хвилин в місяць на самообстеження, може запобігти трагедії. Проводити самообстеження необхідно на 7-10-й день менструального циклу для жінок фертильного віку, коли проходять набряк та больові відчуття в молочних залозах або раз на місяць у будь-який день для жінок в менопаузі.

При самостійному обстеженні молочних залоз слід звертати увагу на такі зміни:

– наявність безболісних ущільнень або пухлиноподібних утворень в одній або обох молочних залозах;

– виділення з соска будь-якого характеру, не пов’язані з вагітністю або лактацією;

– ерозії, кірочки, лусочки, виразки в області соска, ареоли;

– деформація, набряк, зміна розмірів молочної залози; 

– зморщування або втягнення шкіри молочної залози, зміна її кольору;

– ущільнення або припухлість соска, його втягнення;

– відчуття дискомфорту або незвичний біль в одній з молочних залоз;

– збільшення пахвових або надключичних лімфовузлів.

Специфічної профілактики раку молочної залози на сьогоднішній день не існує, але є заходи, які допоможуть знизити ризик розвитку цього захворювання: 

1. Правильне збалансоване харчування. Обмежте споживання червоного м’яса, замінивши його на біле м’ясо птиці та риби. Їжте більше фруктів і овочів, а також включіть в свій раціон: броколі, оливкову олію, лосось, квасолю і горіхи. 
2. Підтримуйте нормальну вагу тіла, особливо після менопаузи. Вважається, що ожиріння збільшує ризик розвитку раку молочної залози на 40%, тому що при ожирінні порушується гормональний баланс жінки, провокуючи розвиток хвороби. Жінки, які займаються спортом протягом хоча б 30 хвилин в день 5 днів на тиждень, знижують на 30% ризик розвитку раку молочних залоз. 
3. Скоротіть до мінімуму споживання алкоголю. Дослідження показують, що вживання алкогольних напоїв кожен день збільшує ризик розвитку раку грудей на 21%. 
4. Не відмовляйтеся від грудного вигодовування. Жінки, які годують груддю дитину поки їй не виповниться мінімум 6 міс., значно знижують ризик розвитку раку молочної залози. 

Вищевказані заходи допоможуть знизити ризики, але, на жаль, вони не захистять жінку повністю. Як правило, в своїй ранній фазі рак молочної залози протікає безсимптомно. Виявити захворювання на цій стадії дозволяє мамографічне обстеження, яке для жінок старше 40 років повинно проводитися щорічно. Своєчасна діагностика раку грудей має першорядне значення і суттєво підвищує шанси на успішне лікування.

У м. Харкові консультативна та стаціонарна спеціалізована медична допомога при патології молочної залози надається в ДУ «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П.Григор’єва НАМН України», розташованому вул. Григорія Сковороди, 82 та в КНП «Обласний центр онкології», розташованому за адресою: вул. Лісопаркова, 4.

Паліативна допомога, це свого роду допомога невиліковним хворим людям, які потребують симптоматичної терапії. Це заходи щодо догляду, включаючи медичні втручання з метою покращення рівня життя пацієнтів. Рекомендуємо користуватися паліативною допомогою. Її можна замовити в будинку для людей похилого віку. Варто подбати заздалегідь, щоб потім не виникало спаду настрою та розвитку небезпечних психологічних захворювань.

Паліативна медична допомога поділяється на два види:

• Паліативна первинна медична допомога, включаючи долікарську та лікарську допомогу.
• Паліативна спеціалізована медична допомога.

Виявляється в амбулаторних умовах. Може використовуватися вдома у хворої людини та при денному стаціонарі. Все це єдина галузь допомоги для охорони здоров’я людини. Кожен пацієнт самостійно вибирає собі якою допомогою скористатися і з якого закладу. Найкраща турбота про літніх хворих людей, опиняється у приватних будинках для людей похилого віку. Постояльці отримують все необхідне для підтримання душевної рівноваги та підняття настрою.

Лікарі, які проводять лікування пацієнтам, поєднуються медичною допомогою від будинку для людей похилого віку або інших закладів. Це свого роду взаємодія з іншими лікарями та фахівцями. Всі медичні співробітники, які надають паліативну допомогу, керуються особливими рекомендаціями професійних лікарів.

Лікування починається тоді, коли людині нічого не допомагає, включаючи ефективні методики. Ця допомога потрібна, якщо хворий часто говорить про смерть і в моменти відмови важливих органів пацієнта. Тоді перше місце виходить поліпшення загального стану пацієнта. Метою є не продовжити життя, що згасає, а забезпечити термін, що залишився, значним комфортом. Так роблять досвідчені фахівці, коли потрібний ретельний догляд. Це лікування покращує стан і виявляє бажання жити далі.

Цілі та завдання паліативної допомоги:

 Потрібно правильно і грамотно формувати ставлення до смерті, як до природного явища.

Психологічна та духовна підтримка людині.

Потрібно допомагати полегшувати болючі симптоми та інші види дискомфортного стану .

Створювати та забезпечувати максимально активний спосіб життя хворим людям до останніх днів життя.

Підтримувати родичів хворої людини, включаючи моменти після смерті, втрати родичів.

Застосовувати комплексний підхід до пацієнтів та їх близьких родичів. Після втрати, допомагати полегшити психічний та фізіологічний стан.

Регулярно підвищувати рівень і якість життя, при складних захворюваннях.

Шукати шляхи вирішення, включаючи ефективні способи та методики, для складних завдань.

Вирішення соціальних та юридичних питань, які виникли під час важкої та смертельної хвороби.

Коректування больових синдромів.

Навчання близьких та родичів хворої людини основним навичкам догляду за клінічною групою.

Зберігати людську гідність пацієнтам.

Порядок надання паліативної допомоги

Рекомендуємо ознайомитися з вхідними діями:

– Забезпечити фізичний та психічний спокій.

– Строго контролювати постільний режим.

– Регулярно проводити профілактику у легенях. Усунути застій.

– Щодня провітрювати приміщення або кімнату хворого.

– Контролювати загальний стан пацієнта.

– Слідкувати за виходом сечі та калу.

– Проводити заходи щодо дотримання особистої та інтимної гігієни.

– Звільнення від страху смерті.

Хоспісна допомога

Щоб правильно розуміти відмінність даної допомоги, слід знати, що мається на увазі в значенні хоспісна допомога і що туди входить. Це служба двох видів: Патронажна та стаціонарна служби. У них одна мета, допомогти і полегшити стан смертельно хворої людини. Трапляються випадки, коли лікарі відправляють таких пацієнтів додому. Тоді на допомогу приходить служба хоспісу. У результаті важко хворі люди, піднімаються з ліжка і починають одужувати. Це цілком можливо. І такі випадки почастішали. Головне звернутися до хорошої організації чи пансіонату для літніх людей, де дійсно працюють фахівці.

Якщо в стаціонарі немає місць, тоді хоспісна бригада професіоналів регулярно відвідує пацієнта в домашніх умовах. Намагається всіляко підтримувати морально та фізично. Піднімати настрій та проводити деякі медичні процедури.

Паліативна допомога в Україні

Досить розвинена. Літні люди починають оживати прямо на очах. Потрібно дати повну впевненість на лікування і не подавати виду, навіть якщо все погано. Варто звернути увагу на паліативну допомогу від будинку для людей похилого віку. Літні люди, які живуть там, постійно її отримують і тому живуть досить довго і щасливо. Для похилого віку, потрібен належний догляд та моральна підтримка на кожному кроці. У великому колективі, це виходить зробити набагато швидше, ніж у домашній обстановці.

10 жовтня за рішенням Всесвітньої федерації психічного здоров’я за підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я з 1992 року відзначається Всесвітній день психічного здоров’я. Тема цього року: «Особистий досвід має значення: від реальних історій до реальних змін».

Цього року Всесвітній день психічного здоров’я присвячений необхідності забезпечення повноцінної участі людей, які мають особистий досвід життя з психічними розладами, у діяльності в галузі охорони психічного здоров’я, оскільки знання, що випливають з особистого досвіду, мають особливу цінність. З нагоди Всесвітнього дня психічного здоров’я пройде інформаційна кампанія із закликом забезпечити врахування думки цих людей при виробленні політики, організації обслуговування та прийняття рішень, які безпосередньо зачіпають їхні інтереси. Особистий досвід людини представляє велику цінність, особливо якщо завдяки цьому досвіду він набув знання або розуміння якоїсь проблеми, яких немає у тих, хто знайомий з нею лише з розповідей чи теорії.   

Незважаючи на те, що людям, які мають такий досвід, нерідко надається можливість поділитися ним, до процесу прийняття рішень вони не залучаються.  Повноцінна участь у процесі повинна припускати не тільки можливість висловитися. Для цього також необхідно дати людям інструменти для реального впливу на прийняті рішення та діяльну участь у розробці та організації надання послуг, розвивати підходи, що ґрунтуються на взаємній підтримці, протидіяти стигматизації та підвищувати підзвітність тих, хто приймає рішення та надає допомогу. Повноцінна участь осіб з особистим досвідом життя з психічними розладами дозволить системі охорони здоров’я ефективніше враховувати їх індивідуальні особливості. 

Для багатьох людей з порушеннями психічного здоров’я одним із важливих пріоритетів є перехід від тривалого стаціонарного лікування у психіатричних установах до надання амбулаторної допомоги за місцем проживання, організованою з урахуванням індивідуальних потреб та особистого вибору кожного пацієнта. Тривале перебування у стаціонарі нерідко веде до соціальної ізоляції;  крім того, в таких установах якість допомоги нерідко є незадовільною, до пацієнтів застосовуються примусові заходи та порушуються їх права. Перехід на стаціонарозамінні форми допомоги вимагає ретельно продуманого перерозподілу фінансування та розвитку відповідних служб та механізмів підтримки за місцем проживання, щоб люди могли продовжувати жити у звичному для них соціальному середовищі. 

Зважаючи на пріоритетний характер цього питання, ВООЗ готує публікацію практичного посібника з деінституціоналізації психіатричної допомоги. З нагоди Всесвітнього дня психічного здоров’я ми закликаємо перейти від слів до справи та залучати осіб із психічними розладами до процесу організації та планування системи охорони психічного здоров’я як активних суб’єктів.

Психічне здоров’я має велику цінність, оскільки воно співвідноситься з самою суттю того, що робить нас людьми: тим, як ми взаємодіємо, спілкуємося, вчимося, працюємо і переживаємо страждання і щастя. Гарне психічне здоров’я допомагає людям виявляти нормальну поведінку, яка дозволяє забезпечити безпеку і здоров’я їх самих і навколишніх.

Для того щоб звести до мінімуму наслідки для психічного здоров’я, важливо дотримуватися загальних рекомендацій щодо запобігання нервового перенавантаження:

1. Спорт і раціональне харчування.  Збалансований раціон і помірне фізичне навантаження – запорука міцних судин, нервової системи і сильного імунітету.
2. Глибокий сон не менше 7-8 годин.  Сон сприяє швидкому відновленню організма, а відповідно, більшої стійкості до стресових ситуацій.
3. Хобі, заняття за інтересом.  Неодноразово доведено, що заняття улюбленою справою змушує організм виділяти «гормон радості».
4. Спілкування з цікавими і позитивними людьми.  Позитивно налаштована людина заряджає оточуючих енергією, живлячи і себе, і інших.
5. Уміння і можливість виговоритися. Шкідливо приховувати негативні емоції і замикатися в собі.  Накопичені з року в рік образи, недомовленість, нерозуміння і стресс можуть вилитися в серйозні психічні розлади, наслідки яких можуть стати незворотними і фатальними.

В м. Харкові консультативну допомогу при різних порушеннях психічного здоров’я можна  отримати в поліклініках та поліклінічних відділеннях КНП ХМР; кваліфіковану медичну допомогу в КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3», розташованому за адресою м. Харків, вул. Ак. Павлова, 46.

 Всесвітній альянс паліативної допомоги (WHPCA – міжнародна неурядова організація, яка виступає за розвиток паліативної допомоги в усьому світі) організує Всесвітній день хоспісної та паліативної допомоги щорічно в другу суботу жовтня, який у 2026 році пройде10 жовтня. Цей день є глобальною подією для підвищення обізнаності про хоспісну та паліативну допомогу, відстоювання загального доступу до цих послуг та відзначення мільйонів пацієнтів та їхніх сімей, які покладаються на співчутливу підтримку наприкінці життя.

Організації охорони здоров’я, хоспіси, благодійні організації та активісти у понад 120 країнах беруть участь у заходах, починаючи від церемоній запалювання свічок та громадських зборів пам’яті до вебінарів, благодійних прогулянок та кампаній у соціальних мережах. WHPCA надає глобальну карту подій, де організації можуть реєструвати місцеві заходи. 

Тема 2026 року: «Лікування болю — невід’ємна частина паліативної допомоги», зосереджена на тому, як паліативна допомога комплексно вирішує проблему болю — не лише фізичний біль, а й психологічний, соціальний та духовний. WHPCA підкреслює, що ці форми болю тісно взаємопов’язані, особливо для пацієнтів, які стикаються з серйозними захворюваннями, і що справді цілісний догляд повинен враховувати їх усі.

За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, щороку у світі понад 40 мільйонів людей потребують паліативної допомоги. З них лише близько 14% наразі її отримують, що свідчить про значну та нагальну прогалину в наданні медичної допомоги в усьому світі.

Паліативна допомога – це комплексний підхід, мета якого – забезпечити максимальну якість життя пацієнта з невиліковним (смертельним) захворюванням і членів його родини, шляхом запобігання та полегшення страждань, а також надання психосоціальної та моральної підтримки.

Паліативна медична допомога надається пацієнтам з невиліковними прогресуючими захворюваннями і станами, серед яких виділяють наступні основні групи:

– різні форми злоякісних новоутворень;

– органна недостатність у стадії декомпенсації; при неможливості досягти ремісії захворювання або стабілізації стану пацієнта;

– тяжкі безповоротні наслідки порушень мозкового кровообігу;

– тяжкі безповоротні наслідки травм;

– дегенеративні захворювання нервової системи на пізніх стадіях розвитку захворювання;

– різні форми деменції, в т.ч. з хворобою Альцгеймера.

Найпоширенішими  хронічними захворюваннями, при яких надається паліативна допомога, є: серцево-судинні (38,5%), рак (34%),  хронічні респіраторні захворювання (10,3%), СНІД (5,7%) та діабет (4,6%).

Однією з форм паліативної допомоги є хоспіс – спеціалізована медична установа для догляду за невиліковно хворими в останній стадії захворювання. Прогноз для життя таких хворих несприятливий – максимум 6 місяців.

Хоспісна допомога буває двох видів: стаціонарна і амбулаторна. Амбулаторна допомога здійснюється вдома бригадами виїзної служби хоспіса (“хоспіс вдома”). Стаціонарна допомога здійснюється, залежно від потреб хворого і його сім’ї, в умовах цілодобового, денного або нічного перебування в стаціонарі. Родичам дозволяється відвідувати хворих, єдине обмеження для відвідування – стан здоров’я пацієнта.

У хоспісі тяжкохворим пацієнтам надається: кваліфікована медична допомога (підбір і проведення необхідної знеболюючої, симптоматичної терапії); психологічна/ психотерапевтична допомога; кожен пацієнт отримує необхідний догляд – задоволення практичних потреб (тяжкохворі пацієнти отримують кисень, харчування через зонд). Окрім цього, пацієнтам хоспіса надається соціальна підтримка, консультативна допомога, а також необхідні санітарно-гігієнічні знання. 

Вся сукупність медико-соціальної і психологічної допомоги хворому спрямована на ліквідацію або зменшення больового синдрому та страху смерті при максимально можливому збереженні його свідомості і інтелектуальних здібностей. 

В м. Харкові кваліфікована паліативна допомога, соціальна, медична та психологічна підтримка в термінальній стадії хвороб надається у відділенні «Хоспіс» (розрахований на 80 ліжок), що знаходиться на базі КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17» Харківської міської ради за адресою: пр. Героїв Харкова, 195, дитячому населенню – у відділенні паліативної допомоги – «Дитячий хоспіс» (розрахований на 20 ліжок), що знаходиться на базі КНП «Міська дитяча лікарня №5» Харківської міської ради за адресою: вул. Каденюка, 43.