Автор: med1

Паліативна допомога, це свого роду допомога невиліковним хворим людям, які потребують симптоматичної терапії. Це заходи щодо догляду, включаючи медичні втручання з метою покращення рівня життя пацієнтів. Рекомендуємо користуватися паліативною допомогою. Її можна замовити в будинку для людей похилого віку. Варто подбати заздалегідь, щоб потім не виникало спаду настрою та розвитку небезпечних психологічних захворювань.

Паліативна медична допомога поділяється на два види:

• Паліативна первинна медична допомога, включаючи долікарську та лікарську допомогу.
• Паліативна спеціалізована медична допомога.

Виявляється в амбулаторних умовах. Може використовуватися вдома у хворої людини та при денному стаціонарі. Все це єдина галузь допомоги для охорони здоров’я людини. Кожен пацієнт самостійно вибирає собі якою допомогою скористатися і з якого закладу. Найкраща турбота про літніх хворих людей, опиняється у приватних будинках для людей похилого віку. Постояльці отримують все необхідне для підтримання душевної рівноваги та підняття настрою.

Лікарі, які проводять лікування пацієнтам, поєднуються медичною допомогою від будинку для людей похилого віку або інших закладів. Це свого роду взаємодія з іншими лікарями та фахівцями. Всі медичні співробітники, які надають паліативну допомогу, керуються особливими рекомендаціями професійних лікарів.

Лікування починається тоді, коли людині нічого не допомагає, включаючи ефективні методики. Ця допомога потрібна, якщо хворий часто говорить про смерть і в моменти відмови важливих органів пацієнта. Тоді перше місце виходить поліпшення загального стану пацієнта. Метою є не продовжити життя, що згасає, а забезпечити термін, що залишився, значним комфортом. Так роблять досвідчені фахівці, коли потрібний ретельний догляд. Це лікування покращує стан і виявляє бажання жити далі.

Цілі та завдання паліативної допомоги:

 Потрібно правильно і грамотно формувати ставлення до смерті, як до природного явища.

Психологічна та духовна підтримка людині.

Потрібно допомагати полегшувати болючі симптоми та інші види дискомфортного стану .

Створювати та забезпечувати максимально активний спосіб життя хворим людям до останніх днів життя.

Підтримувати родичів хворої людини, включаючи моменти після смерті, втрати родичів.

Застосовувати комплексний підхід до пацієнтів та їх близьких родичів. Після втрати, допомагати полегшити психічний та фізіологічний стан.

Регулярно підвищувати рівень і якість життя, при складних захворюваннях.

Шукати шляхи вирішення, включаючи ефективні способи та методики, для складних завдань.

Вирішення соціальних та юридичних питань, які виникли під час важкої та смертельної хвороби.

Коректування больових синдромів.

Навчання близьких та родичів хворої людини основним навичкам догляду за клінічною групою.

Зберігати людську гідність пацієнтам.

Порядок надання паліативної допомоги

Рекомендуємо ознайомитися з вхідними діями:

– Забезпечити фізичний та психічний спокій.

– Строго контролювати постільний режим.

– Регулярно проводити профілактику у легенях. Усунути застій.

– Щодня провітрювати приміщення або кімнату хворого.

– Контролювати загальний стан пацієнта.

– Слідкувати за виходом сечі та калу.

– Проводити заходи щодо дотримання особистої та інтимної гігієни.

– Звільнення від страху смерті.

Хоспісна допомога

Щоб правильно розуміти відмінність даної допомоги, слід знати, що мається на увазі в значенні хоспісна допомога і що туди входить. Це служба двох видів: Патронажна та стаціонарна служби. У них одна мета, допомогти і полегшити стан смертельно хворої людини. Трапляються випадки, коли лікарі відправляють таких пацієнтів додому. Тоді на допомогу приходить служба хоспісу. У результаті важко хворі люди, піднімаються з ліжка і починають одужувати. Це цілком можливо. І такі випадки почастішали. Головне звернутися до хорошої організації чи пансіонату для літніх людей, де дійсно працюють фахівці.

Якщо в стаціонарі немає місць, тоді хоспісна бригада професіоналів регулярно відвідує пацієнта в домашніх умовах. Намагається всіляко підтримувати морально та фізично. Піднімати настрій та проводити деякі медичні процедури.

Паліативна допомога в Україні

Досить розвинена. Літні люди починають оживати прямо на очах. Потрібно дати повну впевненість на лікування і не подавати виду, навіть якщо все погано. Варто звернути увагу на паліативну допомогу від будинку для людей похилого віку. Літні люди, які живуть там, постійно її отримують і тому живуть досить довго і щасливо. Для похилого віку, потрібен належний догляд та моральна підтримка на кожному кроці. У великому колективі, це виходить зробити набагато швидше, ніж у домашній обстановці.

10 жовтня за рішенням Всесвітньої федерації психічного здоров’я за підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я з 1992 року відзначається Всесвітній день психічного здоров’я. Тема цього року: «Особистий досвід має значення: від реальних історій до реальних змін».

Цього року Всесвітній день психічного здоров’я присвячений необхідності забезпечення повноцінної участі людей, які мають особистий досвід життя з психічними розладами, у діяльності в галузі охорони психічного здоров’я, оскільки знання, що випливають з особистого досвіду, мають особливу цінність. З нагоди Всесвітнього дня психічного здоров’я пройде інформаційна кампанія із закликом забезпечити врахування думки цих людей при виробленні політики, організації обслуговування та прийняття рішень, які безпосередньо зачіпають їхні інтереси. Особистий досвід людини представляє велику цінність, особливо якщо завдяки цьому досвіду він набув знання або розуміння якоїсь проблеми, яких немає у тих, хто знайомий з нею лише з розповідей чи теорії.   

Незважаючи на те, що людям, які мають такий досвід, нерідко надається можливість поділитися ним, до процесу прийняття рішень вони не залучаються.  Повноцінна участь у процесі повинна припускати не тільки можливість висловитися. Для цього також необхідно дати людям інструменти для реального впливу на прийняті рішення та діяльну участь у розробці та організації надання послуг, розвивати підходи, що ґрунтуються на взаємній підтримці, протидіяти стигматизації та підвищувати підзвітність тих, хто приймає рішення та надає допомогу. Повноцінна участь осіб з особистим досвідом життя з психічними розладами дозволить системі охорони здоров’я ефективніше враховувати їх індивідуальні особливості. 

Для багатьох людей з порушеннями психічного здоров’я одним із важливих пріоритетів є перехід від тривалого стаціонарного лікування у психіатричних установах до надання амбулаторної допомоги за місцем проживання, організованою з урахуванням індивідуальних потреб та особистого вибору кожного пацієнта. Тривале перебування у стаціонарі нерідко веде до соціальної ізоляції;  крім того, в таких установах якість допомоги нерідко є незадовільною, до пацієнтів застосовуються примусові заходи та порушуються їх права. Перехід на стаціонарозамінні форми допомоги вимагає ретельно продуманого перерозподілу фінансування та розвитку відповідних служб та механізмів підтримки за місцем проживання, щоб люди могли продовжувати жити у звичному для них соціальному середовищі. 

Зважаючи на пріоритетний характер цього питання, ВООЗ готує публікацію практичного посібника з деінституціоналізації психіатричної допомоги. З нагоди Всесвітнього дня психічного здоров’я ми закликаємо перейти від слів до справи та залучати осіб із психічними розладами до процесу організації та планування системи охорони психічного здоров’я як активних суб’єктів.

Психічне здоров’я має велику цінність, оскільки воно співвідноситься з самою суттю того, що робить нас людьми: тим, як ми взаємодіємо, спілкуємося, вчимося, працюємо і переживаємо страждання і щастя. Гарне психічне здоров’я допомагає людям виявляти нормальну поведінку, яка дозволяє забезпечити безпеку і здоров’я їх самих і навколишніх.

Для того щоб звести до мінімуму наслідки для психічного здоров’я, важливо дотримуватися загальних рекомендацій щодо запобігання нервового перенавантаження:

1. Спорт і раціональне харчування.  Збалансований раціон і помірне фізичне навантаження – запорука міцних судин, нервової системи і сильного імунітету.
2. Глибокий сон не менше 7-8 годин.  Сон сприяє швидкому відновленню організма, а відповідно, більшої стійкості до стресових ситуацій.
3. Хобі, заняття за інтересом.  Неодноразово доведено, що заняття улюбленою справою змушує організм виділяти «гормон радості».
4. Спілкування з цікавими і позитивними людьми.  Позитивно налаштована людина заряджає оточуючих енергією, живлячи і себе, і інших.
5. Уміння і можливість виговоритися. Шкідливо приховувати негативні емоції і замикатися в собі.  Накопичені з року в рік образи, недомовленість, нерозуміння і стресс можуть вилитися в серйозні психічні розлади, наслідки яких можуть стати незворотними і фатальними.

В м. Харкові консультативну допомогу при різних порушеннях психічного здоров’я можна  отримати в поліклініках та поліклінічних відділеннях КНП ХМР; кваліфіковану медичну допомогу в КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3», розташованому за адресою м. Харків, вул. Ак. Павлова, 46.

 Всесвітній альянс паліативної допомоги (WHPCA – міжнародна неурядова організація, яка виступає за розвиток паліативної допомоги в усьому світі) організує Всесвітній день хоспісної та паліативної допомоги щорічно в другу суботу жовтня, який у 2026 році пройде10 жовтня. Цей день є глобальною подією для підвищення обізнаності про хоспісну та паліативну допомогу, відстоювання загального доступу до цих послуг та відзначення мільйонів пацієнтів та їхніх сімей, які покладаються на співчутливу підтримку наприкінці життя.

Організації охорони здоров’я, хоспіси, благодійні організації та активісти у понад 120 країнах беруть участь у заходах, починаючи від церемоній запалювання свічок та громадських зборів пам’яті до вебінарів, благодійних прогулянок та кампаній у соціальних мережах. WHPCA надає глобальну карту подій, де організації можуть реєструвати місцеві заходи. 

Тема 2026 року: «Лікування болю — невід’ємна частина паліативної допомоги», зосереджена на тому, як паліативна допомога комплексно вирішує проблему болю — не лише фізичний біль, а й психологічний, соціальний та духовний. WHPCA підкреслює, що ці форми болю тісно взаємопов’язані, особливо для пацієнтів, які стикаються з серйозними захворюваннями, і що справді цілісний догляд повинен враховувати їх усі.

За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, щороку у світі понад 40 мільйонів людей потребують паліативної допомоги. З них лише близько 14% наразі її отримують, що свідчить про значну та нагальну прогалину в наданні медичної допомоги в усьому світі.

Паліативна допомога – це комплексний підхід, мета якого – забезпечити максимальну якість життя пацієнта з невиліковним (смертельним) захворюванням і членів його родини, шляхом запобігання та полегшення страждань, а також надання психосоціальної та моральної підтримки.

Паліативна медична допомога надається пацієнтам з невиліковними прогресуючими захворюваннями і станами, серед яких виділяють наступні основні групи:

– різні форми злоякісних новоутворень;

– органна недостатність у стадії декомпенсації; при неможливості досягти ремісії захворювання або стабілізації стану пацієнта;

– тяжкі безповоротні наслідки порушень мозкового кровообігу;

– тяжкі безповоротні наслідки травм;

– дегенеративні захворювання нервової системи на пізніх стадіях розвитку захворювання;

– різні форми деменції, в т.ч. з хворобою Альцгеймера.

Найпоширенішими  хронічними захворюваннями, при яких надається паліативна допомога, є: серцево-судинні (38,5%), рак (34%),  хронічні респіраторні захворювання (10,3%), СНІД (5,7%) та діабет (4,6%).

Однією з форм паліативної допомоги є хоспіс – спеціалізована медична установа для догляду за невиліковно хворими в останній стадії захворювання. Прогноз для життя таких хворих несприятливий – максимум 6 місяців.

Хоспісна допомога буває двох видів: стаціонарна і амбулаторна. Амбулаторна допомога здійснюється вдома бригадами виїзної служби хоспіса (“хоспіс вдома”). Стаціонарна допомога здійснюється, залежно від потреб хворого і його сім’ї, в умовах цілодобового, денного або нічного перебування в стаціонарі. Родичам дозволяється відвідувати хворих, єдине обмеження для відвідування – стан здоров’я пацієнта.

У хоспісі тяжкохворим пацієнтам надається: кваліфікована медична допомога (підбір і проведення необхідної знеболюючої, симптоматичної терапії); психологічна/ психотерапевтична допомога; кожен пацієнт отримує необхідний догляд – задоволення практичних потреб (тяжкохворі пацієнти отримують кисень, харчування через зонд). Окрім цього, пацієнтам хоспіса надається соціальна підтримка, консультативна допомога, а також необхідні санітарно-гігієнічні знання. 

Вся сукупність медико-соціальної і психологічної допомоги хворому спрямована на ліквідацію або зменшення больового синдрому та страху смерті при максимально можливому збереженні його свідомості і інтелектуальних здібностей. 

В м. Харкові кваліфікована паліативна допомога, соціальна, медична та психологічна підтримка в термінальній стадії хвороб надається у відділенні «Хоспіс» (розрахований на 80 ліжок), що знаходиться на базі КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17» Харківської міської ради за адресою: пр. Героїв Харкова, 195, дитячому населенню – у відділенні паліативної допомоги – «Дитячий хоспіс» (розрахований на 20 ліжок), що знаходиться на базі КНП «Міська дитяча лікарня №5» Харківської міської ради за адресою: вул. Каденюка, 43.

Рання діагностика ВІЛ-інфекції та вчасний початок лікування дозволяють зберегти здоров’я. Самотестування на ВІЛ (СТ ВІЛ) –  зручний, конфіденційний і швидкий спосіб дізнатися свій ВІЛ-статус. Проте важливо правильно інтерпретувати результат і розуміти, які кроки робити далі.

Що таке тест для самотестування?

Самотестування на ВІЛ — це використання орального або кров’яного швидкого тесту для самостійного визначення наявності антитіл до ВІЛ. Результат зазвичай готовий за 20-30 хв. 

Як підготуватися до самотестування?

Використовуючи оральний швидкий тест на ВІЛ, дотримуйтеся таких рекомендацій:

не їжте, не пийте і не паліть за 15-30 хв до проходження тесту;

не чистіть зуби, не використовуйте засоби (ополіскувачі, жувальні гумки, льодяники тощо) для чищення ротової порожнини за 30 хв. до початку СТ ВІЛ;

якщо користуєтесь стоматологічними виробами, наприклад, капами або зубними протезами, зніміть їх для забезпечення безперешкодного доступу тест-лопатки до ясен;

переконайтеся, що в ротовій порожнині відсутні кровотечі – потрапляння крові на тест-лопатку для забору рідини спричинить недійсний результат тестування.

Використання кров’яних тестів на ВІЛ не потребує спеціальної підготовки, крім миття рук безпосередньо перед тестуванням.

Як провести самотестування?

Залежно від типу тесту під час процедури візьміть зразок своєї ясенної рідини або крові з пальця, чітко дотримуючись визначеної в інструкції процедури  і за допомогою інструкції самостійно визначте результат.

Зверніть увагу: ясенна рідина — це не слина, а рідина, яка природним чином виділяється з ясенної борозни (проміжку між зубом та яснами). При неправильному заборі біоматеріалу результат тестування буде недійсним.

Комплектація упаковок тестів зазвичай така:

оральні тести – підставка для тесту, флакон з розчином (буфер), тест-касета, абсорбент та інструкція до тесту;

кров’яні тести – тест-касета, флакон з розчином (буфер), стерильний ланцет, піпетка та інструкція, спиртова серветка (залежить від виробника).

Точність діагностики швидкими тестами на ВІЛ становить 99% за умови дотримання інструкції. Тому, застосовуючи СТ ВІЛ будь-якого типу:

•  обов’язково дотримуйтеся інструкції виробника, яка завжди додається у пакуванні до конкретного тесту.  
• робіть тест при температурі в місці проведення в межах 10-30 °С. 
• не використовуйте протермінований тест, тест із пошкодженою упаковкою чи герметичністю його внутрішніх складників. 

Як інтерпретувати результат?

Незалежно від типу тесту результат зчитуємо так:

наявність виключно однієї забарвленої контрольної смужки (лінії) навпроти «С» вказує, що тест дійсний і результат негативний  — ВІЛ-інфекції в організмі не виявлено;

забарвлена контрольна смужка «С» та смужка навпроти позначок «Т», «1» або «2» (залежно від типу тесту) – тест дійсний і результат позитивний, тобто виявлено антитіла до ВІЛ;

відсутність забарвленої лінії навпроти контрольної смужки «С» свідчить про недійсний тест, незалежно від наявності смужок навпроти інших позначок. Такий результат не беремо до уваги, потрібно провести повторне тестування новим тестом.

Важливо

Позитивний результат СТ ВІЛ – це не встановлення діагнозу. Отримавши такий результат,  зверніться до лікаря для проведення додаткових досліджень на ВІЛ-інфекцію. У разі підтвердження позитивного результату тесту, лікар призначить лікування, яке в  Україні є безоплатним і доступним для всіх, хто його потребує.

Якщо СТ ВІЛ показав негативний результат, але ви відчуваєте симптоми інфекції, зверніться до медичного закладу для обстеження.

Якщо з моменту потенційно можливого інфікування ВІЛ минуло менше 72 год, зверніться до медичного закладу для обстеження на ВІЛ-інфекцію та вирішення питання призначення постконтактної профілактики ВІЛ-інфекції. 

Якщо минуло понад 72 год., але менше 3 місяців – тест може не виявити антитіла до вірусу в організмі. Це так званий період «серологічного вікна» – коли антитіл до ВІЛ в біологічній рідині занадто мало. В такому разі варто пройти додаткове тестування через 3 та 6 місяців після моменту контакту з потенційно інфікованими рідинами.

Важливо: самотестування на ВІЛ не проводять для дітей та немовлят.

Де отримати тест?

Швидкі тести для самотестування на ВІЛ можна придбати:

• в аптеках або замовити через онлайн-платформи для бронювання ліків чи на сайтах аптечних мереж.
• на платформі «ТестВдома» можна замовити безоплатний набір СТ ВІЛ у будь-яке відділення або поштомат Нової пошти, а також кур’єром по всій Україні (окрім тимчасово непідконтрольних Уряду України територій). На платформі також можна отримати онлайн-консультацію для підтримки під час тестування.
• в неурядових організаціях, які надають безоплатні конфіденційні послуги з профілактики ВІЛ, є можливість провести самотестування з консультацією соціального працівника до і після тесту.
• у рамках програм, що підтримуються PEPFAR, CDC, Глобальним фондом. Інформацію про проєкти у вашому регіоні можна знайти в Інтернеті.

Для отримання додаткової інформації щодо самотестування зверніться на безоплатну гарячу лінію з питань ВІЛ/СНІД – 0 800 500 451.

Національна служба здоров’я України нагадує: якщо під час лікування за Програмою медичних гарантій пацієнту за медичними показаннями необхідне переливання компонентів крові, лікарня має забезпечити їх та провести процедуру безоплатно.

Коли пацієнтам можуть бути необхідні компоненти крові?

Забезпечення компонентами крові передбачене під час різних видів лікування, зокрема:

• хірургічних операцій та стаціонарного лікування без операції;
• лікування гострого інфаркту міокарда;
• лікування гострого мозкового інсульту;
• пологів;
• лікування новонароджених у складних неонатальних випадках;
• хіміотерапії та променевої терапії;
• лікування захворювань крові;
• трансплантації.

Потребу в переливанні компонентів крові визначає лікар відповідно до медичних показань. Переливання може бути необхідною частиною як невідкладної допомоги, так і тривалого лікування.

Що має забезпечити лікарня?

У Програмі медичних гарантій на 2026 рік вимоги щодо компонентів крові охоплюють 13 пакетів медичних послуг.

У восьми пакетах забезпечення компонентами крові входить до складу комплексної медичної допомоги. Ще у чотирьох пакетах організація такого забезпечення є обов’язковою вимогою до закладу. Окремий пакет передбачає формування запасів компонентів крові та готовність цілодобово забезпечувати ними в надзвичайних ситуаціях.

Водночас відмінності у вимогах до окремих пакетів не змінюють основного правила для пацієнта:

Лікарня не повинна перекладати витрати на придбання компонентів крові на пацієнта або його родину.

Що робити, якщо в лікарні вимагають оплату?

Якщо пацієнту або його близьким пропонують самостійно придбати компоненти крові чи заплатити за них у лікарні, про це необхідно повідомити Національну службу здоров’я України (НСЗУ).

Для цього можна звернутися до контакт-центру НСЗУ за номером:

16-77

Під час звернення потрібно назвати медичний заклад та розповісти, що саме пацієнту або його родині запропонували придбати чи оплатити.

Якщо отримання медичної допомоги ставлять у залежність від самостійного пошуку донора, про це також слід повідомити НСЗУ.

Також скаргу можна подати через електронну форму. Інструкція щодо подання звернення доступна за посиланням:
https://cutt.ly/2tYrOY4z

Важливо знати

Якщо лікування пацієнта здійснюється в межах Програми медичних гарантій і лікар визначив потребу в переливанні компонентів крові, пацієнт не має самостійно оплачувати необхідні компоненти крові чи процедуру їх переливання.

Знання своїх прав допомагає пацієнтам та їхнім родинам отримувати медичну допомогу відповідно до гарантованих державою умов.