Профілактика серцево-судинних захворювань

Лікар-терапевт В.М. Кийко

Суттєвий вплив на здоров’я населення мають серцево-судинні за­хворювання (ССЗ), виникнення та прогресування яких визначається фак­торами ризику. Для підвищення ефективності профілактики ССЗ на дільниці сімейному лікарю необхідно дотримуватися чітких стандартних схем та методів роботи, що базуються на досягненнях сучасної медичної науки. Це сприятиме максимально можливому зниженню смертності та захворюва­ності при мінімальних економічних затратах.

«Епохою серцево-судинних захворювань» назвуть майбутні покоління XX століття. Серцево-судинні захворювання є найпоширенішими і небезпечнішими хворобами не тільки XX, але вже XXI століття. Порівнятися з ними по поширеності і небезпеці для людини можуть тільки онкологічні захворювання і діабет. У колишні часи епідемії чуми, віспи і тифу відносили мільйони людських життів.

На щастя, ці лиха залишилися у минулому, але людей продовжують забрати нові захворювання. Причин такого переважного розповсюдження серцево-судинних захворювань декілька. Розглянемо основні з них.

Як не дивно, до захворювань приводять не перевантаження серцево-судинної системи, а малорухливий спосіб життя, її тривала, перманентна недозагруженность. Відомо, що тренування необхідне м’язам, щоб тримати їх в здоровому тонусі, підтримувати їх нормальну функцію, не допускати їх ослаблення.

Але серце – це не що інше, як постійно працюючий м’яз, який має потребу для свого тренування у високих навантаженнях. М’язові стінки кровоносних судин також потребують тренувань. Разом з тим, серцево-судинна система людини як продукт еволюції не зазнала змін за всю багатотисячолітню історію людства.

І якщо у предків сучасної людини його життєзабезпечення (добування їжі, споруда житла, пересування і т.д. ) вимагало постійних енерговитрат, то для сучасної людини його спосіб життя зовсім не вимагає витрат енергії і м’язової сили, хоча нормальне функціонування серцево-судинної системи вимагає рухомого способу життя. Шість кілометрів в день – стільки повинен пройти чоловік, щоб серцево-судинна система випробовувала необхідне нею навантаження. Великі інтелектуальні і емоційні навантаження, велика рухова активність – такий повинен бути ритм життя сучасної людини.

Проте не багато знайдеться людей, які можуть зараз жити так насичено.Достатньо корисним є тренування м’язової і серцево-судинної системи за допомогою лазень і саун, холодових і контрастних процедур. Різка зміна температури з дуже високою на дуже низьку (купання в снігу, в басейні або в ополонці після лазні) спочатку розширює, а потім звужує судини.Проте для більшої ефективності треба починати такі процедури з раннього дитинства: діти, яких обливають холодною водою після ванни, менше хворіють. Зайва турбота про малюка, створення йому тепличних умов і створення температурного режиму, однакового у будь-який час року роблять його уразливим для будь-якого протягу і інфекцій.

1. Рання профілактика захворювань серця

Сьогодні наша країна переживає епідемію серцево-судинних захворювань (ССЗ). Наслідок цього є низька тривалість життя: (58 років для чоловіків і 67 років для жінок).

Понад мільйон смертей у рік (більше половини всіх випадків) доводиться на хворобі серця й посудин: мозковий інсульт, інфаркт міокарда, раптову смерть і серцеву недостатність. Але й серед серцево-судинних захворювань у Росії є ” лідери “: по приблизних підрахунках, за один рік від серцевої декомпенсації в країні вмирає близько 900 тис. чоловік.

Серцева недостатність у цьому списку займає особливе місце ще й тому, що вона – закономірний фінал всіх хвороб серця. Ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, гіпертонічна хвороба, аритмія, пороки серця, кардиомиопатия – всі ці хвороби приводять до стану, коли серце вже не може нормально перекачувати кров в обсязі, що забезпечує адекватне функціонування органів і систем усього організму, спочатку при навантаженні, а потім у спокої. Це стан і називається серцевою недостатністю, від якої , зрештою , хворий і гине.

Декомпенсація серцевої недостатності є причиною госпіталізації майже кожного другого хворого, а саме захворювання фігурує в діагнозі в 92% госпіталізованих хворих. Середня тривалість перебування пацієнта на лікарняному ліжку становить 28,4 дні. Довше в лікарні не лежить жоден кардіологічний хворий, навіть із інфарктом міокарда. Серцева недостатність – саме дороге захворювання. По експертній оцінці витрати на стаціонарне лікування хворих із серцевою недостатністю в РФ в 2003 р. склали 110 млрд. рублів. Лікування хворих із серцевою недостатністю обходиться державі дорожче лікування інфаркту міокарда, інсульту й навіть онкологічних захворювань, не говорячи вже про захворювання інших органів і систем.

Тому необхідно ефективну профілактику й лікування ССЗ на ранніх стадіях. Ми в Росії знаємо, як правильно лікувати серцеву недостатність. Більше того, ми робимо це краще інших. Наші лікарі навіть у поліклінічних умовах на 15% хащі й смелее своїх європейських колег призначають інгібітори АПФ і бета-блокаторы – найефективніші на сьогоднішній день засобу профілактики й лікування серцевої недостатності. У РФ зареєстроване достатня кількість препаратів цих класів, у тому числі доступні за ціною й перевірені по своїй ефективності й безпеці інгібітори АПФ (ЭНАП) і бета-блокаторы (КОРИОЛ), препарати інших груп і класів.

2. Головні підходи у профілактиці серцево-судинних захворювань

Профілактика серцево-судинних захворювань (ССЗ) ґрунтується на ослабленні або ліквідації факторів ризику (ФР) їхнього розвитку. Вона передбачає:

• інформування широких верств населення про корригируемых факторів ризику й можливості їхнього усунення;
• виявлення осіб з підвищеним ризиком розвитку ССЗ і проведення серед них профілактичних заходів;
• формування здорового способу життя, боротьбу з палінням і зловживанням алкоголем;

До найбільш значимим корригируемым факторів ризику відносять гиперхолестеринемию, артеріальну гіпертензію (АГ), паління, cахарный діабет, надлишкову масу тіла.

По даним ряду авторів у столиці більше половини працездатного населення (у віці до 55 років) мають 1 з корригируемых ФР розвитку ССЗ, 25% – 2 і близько 10% – 3 ФР. У ряді досліджень показано, що 60% – 70% людей працездатного віку не знають про наявність у них ССЗ. Через відсутність достатньої інформації не беруть участь у профілактичних заходах 70% – 80% пацієнтів, а 10% – 15% отказывются від регулярного прийому профілактичних препаратів, призначених лікарем, посилаючись на побічні ефекти, складність прийому ліків на роботі протягом дня, економічні труднощі. Результати досліджень показують, що більшість пацієнтів не знають про наявність у них ФР, що сприяють надалі виникненню важких ССЗ. Тим часом профілактичні міри здатні дати значимий ефект.

Програма корекції способу життя охоплює оптимізацію харчування, нормалізацію маси тіла, підвищення фізичної активності, відмову від тютю-нопаління та зловживання алкоголем, зміну умов праці, покращання стану середовища проживання.

Оптимізація харчування передбачає:

1. Встановлення добового раціону за основними правилами раціонального харчування (повноцін­ність, різноманітність, збалансованість, регуляр­ність).
2. Обмеження вживання кухонної солі.
3. Достатнє вживання калію та магнію.
4. Модифікацію харчування, спрямовану на зменшення маси тіла (гіпокалорійна дієта, режим харчування, вилучення з раціону продуктів, які збуджують апетит, повна відмова від алкоголю та звички посилено харчуватись у стресових ситуаці­ях).

Нормалізація маси тіла — обов’язкова умова ефек­тивної профілактики ССЗ. Зменшення маси тіла на 1 кг супроводжується зниженням систолічного ар­теріального тиску (CAT) на 3 мм рт. ст., діастолічно-го (ДАТ) — на 1,2 мм рт. ст. Масу тіла оцінюють за допомогою індексу маси тіла — відношення маси тіла в кілограмах до росту в метрах, піднесеного до квад­рату. Оптимальній масі тіла відповідає індекс маси тіла в межах 20-28,9. За допомогою співвідношення об’єму талії та об’єму стегон можна оцінити тип ожи­ріння. В нормі цей показник становить до 1,0 у чо­ловіків і до 0,8 ужінок. Фактором ризику виникнен­ня ССЗ є абдомінальний тип ожиріння, при якому це співвідношення перевищує норму.

Виконання фізичних вправ людьми різного віку має оздоровче і профілактичне значення. Доведе­но, наприклад, що коронарний атеросклероз вияв­ляють у 3 рази, а інфаркт міокарда — у 2 рази часті­ше у службовців з низькою фізичною активністю, ніж у людей, що займаються фізичною працею. В осіб, які ведуть малорухливий спосіб життя, ризик виникнення артеріальної гіпертензії на 20-50% ви­щий, ніж у фізично активних людей. Відомо, що використання системи адекватного фізичного на­вантаження сприяє зниженню CAT на 6,4 мм рт. ст., а ДАТ— на6,9ммрт. ст.

При виявленні факту зниженої фізичної актив­ності лікар оцінює тренованість і стан серцево- судин­ної системи і спільно з пацієнтом розробляє інди­відуальну програму оптимізації фізичної активності. Оптимально тренувальним вважається навантажен­ня, яке становить 70—80% максимального. Для осіб з високим ризиком коронарних подій перед призна­ченням програми розширення фізичної активності обов’язково слід попередньо провести навантажу­вальний тест.

Результати експериментальних та епідеміологіч­них досліджень, проведених за останні десятиліття, свідчать, що одним з основних факторів ризику роз­витку і прогресування ІХС та артеріальної гіпертензії є тютюнопаління. Доведено, що у 100% осіб, які ви­палюють 25 і більше цигарок на день, ризик гострої коронарної недостатності і раптової смерті підвище­ний. В Україні, де сьогодні палять кожен другий чо­ловік і кожна п’ята жінка, зареєстровано найвищі се­ред таких у країнах Європи показники захворюваності ССЗ, при цьому найбільш вразливими є особи моло­дого віку. У зв’язку з цим програма дій сімейного ліка-ря повинна бути спрямована на активне виявлення курців з подальшим обговоренням з пацієнтом загаль­ного ризику та спільної розробки плану найефектив­ніших заходів з відмови від тютюнопаління.

Результати масових скринінгових досліджень, проведених серед працівників великих промисло­вих підприємств, доводять роль ксенобіотиків як самостійного фактора ризику розвитку ІХС, артері­альної гіпертензії та їх ускладнень. Разом з тим, пе­реважна більшість лікарів не враховує особливостей професійної діяльності своїх пацієнтів. Сімейний лікар повинен виявляти осіб з обтяженою спадко­вістю щодо ССЗ, які працюють у шкідливих умо­вах, та настійно рекомендувати їм змінити профе­сію. Сімейному лікареві слід дбати про покращан­ня умов праці та екологічної ситуації на території дільниці, співпрацювати з територіальними влад­ними структурами і керівництвом підприємств.

Впровадження програми заходів втручання пе­редбачає використання різних форм та методів. Це, зокрема, бесіди з окремими членами сім’ї з метою формування у пацієнта мотивації до зміни способу життя, відмови від шкідливих звичок. Робота в сім’ях дозволяє комплексно оцінити стан здоров’я окремої особи та умови, що на нього впливають, виявити приховані захворювання та додаткові фак­тори впливу, про які пацієнт не знає чи не хоче пові­домляти. Ретельне вивчення сімейного мікроклі­мату, розуміння лікарем психоемоційних особли­востей членів сім’ї дає можливість застосувати найбільш дієві в кожній ситуації заходи профілак­тики і розробити модель здорової сім’ї з урахуван­ням етнічних та економічних особливостей регіо­ну.

Важливою складовою цього етапу роботи сімей­ного лікаря є вторинна профілактика ССЗ. Програ­ма дій сімейного лікаря у цій ситуації включає:

1. корекцію рівня ліпідів;
2. усунення гіперглікемії;
3. вторинну профілактику артеріальної гіпер­тензії;
4. вторинну профілактику ІХС.

При вирішенні цих проблем сімейний лікар по­винен керуватися загальними положеннями, роз­робленими медичною наукою протягом останніх років.

Наступний етап роботи сімейного лікаря з профі­лактики ССЗ передбачає організацію системи дис­пансерного спостереження пацієнтів і реалізацію програми розроблених заходів втручання та оцінки їх ефективності, що повинна здійснюватися згідно з чітко встановленими критеріями. Це дозволяє своєчасно виявити недоліки у профілактичній ро­боті, виправити їх та забезпечити максимально мож­ливе зниження захворюваності та смертності.

Запропонована нами програма заходів та порядок ‘їх здійснення дозволить сімейному лікареві успішно проводити профілактичнуроботу на дільниці, знизи­ти рівень захворюваності, тимчасової непрацездат­ності, інвалідності та смертності, що зумовлені ССЗ.

Висновки

Отже, здоров’я у сучасному світі перестало бути лише медичною категорією. Це поняття набуло нового соці­ального та економічного значення. Більшість міжна­родних організацій, таких, як Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) та Організація об’єднаних націй (ООН), визнають здоров’я як фактор стабіль­ності, розвитку та національної безпеки (цит. за Слаб­кий Г.О., 2000). Під час соціологічного опитування, проведеного в Україні у 2008 р., 92% респондентів се­ред цінностей на перше місце поставили здоров’я.

Здоров’я населення залежить не тільки від соціаль­но-економічних умов, а й від екології, віку, статі, спо­собу життя, спадковості, виникнення гострих чи хро­нічних захворювань.

Факторами ризику, які не піддаються коригуван­ню, вважають вік, стать, спадковість.

За результатами оцінки факторів ризику виок­ремлюють 3 основні групи спостереження:

1. Практично здорові особи без факторів ризи­ку.
2. Особи з високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань (ССЗ), у яких при відсутності симптоматики цієї патології зафіксовано такі фактори ризику:
   • тютюнопаління протягом тривалого часу (ви­курювання >1 цигарки на день протягом >1 року);
   • професія, пов’язана з впливом ксенобіотиків;
   • спадкова схильність до раннього розвитку ССЗ;
   • артеріальна гіпертензія (артеріальний тиск > 140/90 мм рт. ст.);
   • цукровий діабет (рівень глюкози в крові >7 ммоль/л натще, > 10 ммоль/л після їжі);
   • ожиріння;
   • гіподинамія (виконання фізичних вправ чи швидка ходьба протягом менше ніж 30-45 хв З— 5 разів на тиждень);
   • гіперхолестеринемія чи інші атерогенні типи дис-ліпідемій (рівень загального холестерину > 6,5 ммоль/л або >5,2 ммоль/л за наявності інших факторів ри­зику, або тригліцеридів >2,3 ммоль/л, або холесте­рину ліпопротеїдів високої щільності < 1 ммоль/л у чоловіків і < 1,1 ммоль/л у жінок);
   • зловживання алкоголем: >1 дози на день (1 доза — склянка вина або пляшка пива);
   • надмірне вживання солі (>5 г на день);
   • поєднання факторів ризику.
3. Пацієнти з діагностованою артеріальною гі­пертензією, ІХС та іншими захворюваннями судин.

Сучасні можливості первинної й вторинної профілактики ССЗ, що є однією з головних причин смертності в Україні, досить великі. Немедикаментозна профілактика є початковим етапом будь-яких профілактичних заходів, у число яких входять:

• відмова від паління;
• відмова від зловживанням алкоголем;
• зниження надлишкової маси тіла;
• збільшення фізичної активності;

Відмова від паління супроводжується поступовим зниженням ризику розвитку ССЗ, після 5 років утримання від паління ризик розвитку захворювання в колишнього курця мало відрізняються від такого, що ніколи не курив людини.

Припинення зловживання алкоголем (вживання більше 40 г чистого етанола в день) також поступово знижує ризик розвитку ССЗ.

Низька фізична активність підвищує ризик розвитку ССЗ, а регулярні фізичні навантаження знижують його. Ефект від регулярних фізичних вправ зв’язують із їхнім сприятливим впливом на масу тіла, рівень ПЕКЛО, зміст холестерину в сироватці крові й толерантність до глюкози. Особам, які перенесли інфаркт міокарда або інсульт, варто втриматися від значних фізичних навантажень і займатися тільки під контролем інструктора по лікувальній фізкультурі. Їм же доцільно обмежувати вживання продуктів, багатих холестерином.