Гонорея

Завідувач жіночої консультації Сивожелізова С.В.

Гонорея є інфекційним захворюванням, яке передається переважно статевим шляхом. Тобто, гонорея – це одна з венеричних інфекцій. Збудником є гонокок (Neisseria gonorrhoeae), названий на честь вченого Нейссера. У перекладі з грецької «гонорея» означає закінчення насіння. Кожен рік ВООЗ реєструє близько 62 мільйонів людей, заражених гонореєю.

Основний шлях передачі гонореї – статевий, причому можливі всі варіанти сексуальних контактів (традиційний, генитально-оральний, генитально-анальний).

Побутовий шлях зараження інфекцією допускається, але зустрічається рідко, при недотриманні правил гігієни та використання особистих предметів туалету (носіння чужої білизни, загальні рушники, загальне ліжко батьків і дитини та інші). Можливе зараження гонореєю новонародженого в пологах при проходженні через природні статеві шляхи.

Гонококи нестійкі у зовнішньому середовищі, тому швидко гинуть при температурі вище 55 градусів і при впливі ультрафіолету. Збудник висококонтагіозен (заразний), тому шанси «підчепити» гонорею навіть при одиничному статевому контакті складають 70%. Гонорея рідко «подорожує» самостійно, у 70 – 80% випадків хвороби виявляють ще трихомонади та/або хламідії.

Група ризику по гонореї серед жінок: повії; жінки, молодші 25 років;гонорея в анамнезі; наявність інфекцій, що передаються статевим шляхом; нехтування презервативами; вагітні; жінки, які ведуть асоціальний спосіб життя.

Класифікація гонореї:

• свіжа гонорея – давність захворювання 2 місяці і менше (гостра, підгостра);
• хронічна гонорея – після інфікування пройшло більше 2 місяців (безсимптомна, латентна або прихована і підгостра).

Гонококи схильні до «завоювання» вільних територій, тому виділяють свіжу і хронічну висхідну гонорею (запалення ендометрію матки, яєчників, фаллопієвих труб, тазової очеревини).

Строки виникнення перших симптомів після зараження: Інкубаційний період інфекції триває від 3 – 7 днів до 2 – 3 тижнів.

Відповідно, перші ознаки захворювання, як правило, з’являються через 5 днів. Укорочення або подовження інкубаційного періоду знаходиться в залежності від захисних сил організму. Якщо імунітет дуже ослаблений, то перші симптоми захворювання з’являться протягом 24-48 годин (важко перенесене інфекційне захворювання нещодавно, лікування стероїдами, хіміотерапія та ін.). Пізніший прояв гонореї пов’язаний або з хорошим імунітетом, або з прийомом після зараження антибіотиків з приводу інших інфекцій або з намаганням самолікування.

З цим, і не тільки, пов’язано, що перші симптоми гонореї у жінок практично непомітні.

Симптоми при гонореї у жінок, симптоми пов’язані з тими органами, які вражає збудник. Так, під час статевого акту гонококи з сечовипускального каналу потрапляють в статеві шляхи жінки і в першу чергу атакують шийку матки. При подальшому сходженні інфекції в запальний процес втягуються придатки (яєчники, труби), слизова оболонка матки, і в ряді випадків очеревина. Крім того, гонококи втягують у процес слизову прямої кишки і уретри (при анально-генітальному статевому акті або при попаданні заражених виділень із піхви та уретри на слизову прямої кишки). Досить часто зустрічається і гонорейний фарингіт (орально-генітальні контакти). Після зараження гонореєю у жінки симптоми проявляються виділеннями – це перший, класичний ознак захворювання. Зазвичай це густі, жовтого або білого кольору білі, з неприємним запахом. Нерідко жінки приймають даний ознак за прояв молочниці або неспецифічного кольпіту, і починають лікуватися самостійно, стираючи клінічну картину.

Цервіцит. Крім виділень турбує свербіж, печіння або відчуття лоскотання в області промежини і піхви. Під час гінекологічного огляду неозброєним оком видно, що шийка матки яскраво-червоного кольору, трохи набрякла, а з цервікального каналу виділяються жовтою стрічкою белі – характерний симптом гонореї. Всі
перераховані явища свідчать про гонорейний цервіцит.

Запалення придатків і матки. При проникненні інфекції вище, уражаються ендометрій і придатки. Виникають болі внизу живота гострого або тягнучого характеру, гнійні виділення з домішкою крові (уражається слизова матки), підвищується температура до 38 – 39 градусів і виникають ознаки інтоксикації
(слабкість, нездужання, нудота і блювання, зниження апетиту). В цьому випадку виникає гонорейний ендометрит та сальпінгоофорит. І при ендоцервіциті, і при залученні в процес органів малого тазу, жінка відчуває біль під час статевого акту (диспареунію).

Уретрит, цистит, пієлонефрит. Інфікування гонококами сечівника призводить до гонорейного уретриту, при якому хворі скаржаться на прискорене і болючі сечовипускання. Уретра набрякла, гіперемована, пальпація її болюча, з’являються помилкові позиви до сечовипускання. Сходження інфекції втягує в процес сечовий міхур і нирки.

Проктит. Які симптоми гонореї у жінок при ураженні прямої кишки? Гонорейний проктит проявляється свербінням і палінням в області ануса, болючою дефекацією і тенезмами (помилкові позиви). Мають місце виділення з прямої кишки жовтого кольору, зазвичай з кров’яними прожилками. При огляді виявляється
почервоніння анального отвору, складки ануса заповнені гноєм.

Фарингіт – Гонорейний фарингіт протікає під маскою звичайної ангіни. З’являється біль у горлі, біль при ковтанні, збільшуються підщелепні лімфатичні вузли, підвищується температура. Але найчастіше фарингіт протікає з маловираженими симптомами (першіння в горлі, осиплість голосу) або безсимптомно.

Об’єктивно: виявляються набряклі, гіперемовані піднебінні мигдалини з жовтувато-сірим нальотом.

Хронічна гонорея.

Хронічна гонорея протікає зі стертою клінікою, симптоми маловиражени або зовсім непомітні. Серед характерних для хронічної гонореї симптомів, що турбують жінку, можна виділити лише виділення з піхви, періодичні болі в попереку і ниючі болі внизу живота. При хронічному гонорейному запаленні матки відбувається порушення менструального циклу. Виникають міжменструальні кровотечі, а самі місячні стають довшими і рясніше. Менструація може викликати загострення інфекції (цервіцит, ендометрит, аднексит, уретрит). Так як гонококи віддають перевагу циліндричного епітелію, то слизову піхви, яка представлена плоским епітелієм, майже не вражають. Винятком є лише дівчатка і вагітні жінки з посткастраційним вульвовагинитом.

Ускладнення гонореї.

Гонорея неприємна не тільки своїми проявами, але і високим %-ом розвитку ускладнень:

• бартолініт (інфікування бартолінових залоз – великих залоз переддвер’я піхви);
• безпліддя (непрохідність труб, неповноцінний ендометрій);
• зниження сексуального потягу (лібідо);
• ускладнення вагітності та післяпологового періоду (мимовільний аборт, внутрішньоутробна затримка розвитку плода, пологи до терміну, передчасне вилиття навколоплідних вод, підвищений ризик позаматкової вагітності, післяпологові гнійно-септичні захворювання, загибель дитини в першу добу після народження, антенатальна загибель плоду, хорионамнионіт);
• народження інфікованої дитини (бленнорея – гонорейний кон’юнктивіт, отит – запалення середнього вуха, інфікування статевих шляхів у дівчат, гонококовий сепсис);
• дисемінована гонорея – проникнення збудника в кров і розосередження його по організму (крововиливи на шкірі, ураження суглобів, печінки, нирок, серця, головного мозку);
• гонорейний кон’юнктивіт (при недотриманні правил гігієни).

Діагностика.

Діагноз гонореї підтверджується лабораторними дослідженнями:

• мікроскопія мазків із цервікального каналу, піхви, уретри і прямої кишки (забарвлення за Грамом та забарвлення мазків метиленовим синім чи діамантовим зеленим);
• експрес-тести (для домашньої діагностики);
• культуральний метод (посів виділень з уретри і шийки матки на живильне середовище);
• реакція імунної флуоресценції – РІФ (забарвлення мазка флуоресцентними барвниками);
• імуноферментний аналіз – ІФА (вивчення сечі); реакція зв’язування компліменту – РЗК (серологічний метод, вивчається венозна кров, неоцінимий при діагностиці хронічної гонореї);
• полімеразна ланцюгова реакція – ПЛР (досліджуються мазки і сеча).

Лікування гонореї.

Лікування гонореї у жінок полягає в проведенні антибактеріальної терапії. Терапії підлягають обидва статевих партнера, на час лікування забороняється вживання алкоголю і призначається статевий спокій. З антибіотиків перевагу віддають препаратам пеніцилінового, цефалоспоринового, фторхнилонового ряду.

При виявлені захворювання ні в якому разі не потрібно займатися самолікуванням. Одразу після появи скарг потрібно звернутися до лікаря. Пам’ятайте самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я.