Генітальний герпес

Лікар-акушер-гінеколог — В.Є. Захаренков

Генітальний герпес — це рецидивуюча,хронічна інфекція, причиною якої є вірус простого герпесу. Супроводжується вона ерозійними або виразковими висипаннями в області статевих органів, іноді в перианальной області.

Людина, хвора на генітальний герпес, відчуває дискомфорт, свербіж або навіть біль в уражених областях. В деяких випадках спостерігаються хворобливі відчуття під час статевого акту (диспареунія). Висипання можуть бути локалізовані в уретрі — тоді хворий буде відчувати печіння при сечовипусканні.

Клінічно виділяють кілька форм генітального герпесу:

• Первинний;
• Рецидивуючий;
• Асимптомний.

Основні види та епідеміологія хвороби

Існують різні види герпесу, серед яких найбільш вивченими і широко відомими вважаються два типу:

1. Вірус простого герпесу (бульбашкові або «простудні» висипання на губах);
2. Той же вірус, але вже викликає захворювання геніталій (герпес статевих органів).

Сьогодні статевий герпес відноситься до одних з найбільш поширених захворювань геніталій, що мають виразково-ерозійний характер. В середньому, кожен рік реєструється близько півмільйона нових хворих у світі.

Фахівці відзначають, що найчастіше виявляється вірус герпесу другого типу. Враховуючи те, що генітальний герпес відноситься до захворювань, які передаються статевим шляхом, страждають їм більшою мірою люди, що ведуть безладний статевий спосіб життя.

Однак є й інші чинники ризику:

• Гомосексуалізм;
• Проституція;
• Негроїдная раса;
• Ранній початок статевого життя.

Жінки, мають більшу схильність до вірусу герпесу. Також було встановлено, що рівень захворювання статевим герпесом підвищується з віком.

Специфіка протікання хвороби у чоловіків

Генітальний герпес у чоловіків зазвичай проявляється на члені (шкіра крайньої плоті). Крім цього, виразкові висипання можуть бути локалізовані на голівці статевого органу, а також на слизовій уретри. Групуються везикули на члені мають спочатку прозорий, а потім каламутний вміст. Через певний час бульбашки зсихаються або розкриваються з формуванням ерозії.

Генітальний герпес у чоловіків найчастіше реєструється в період максимальної статевої активності (20-30 років). Специфічним ускладненням для чоловічого населення є простатит.

Специфіка протікання хвороби у жінок

Генітальний герпес у жінок часто супроводжується рясними герпетическими висипаннями. Вагінальний герпес характеризується висипом на шкірі статевих губ, слизовій оболонці піхви, іноді в перианальной області.

Герпес на статевих губах приносить дуже багато дискомфорту і неприємних відчуттів жінці, порушується звичний ритм життя, виникає підвищена дратівливість. При вагінальному герпесі та його загостреннях можливі слизово-гнійні виділення.

Серед специфічних ускладнень генітального герпесу у жінок частіше інших зустрічається кольпіт, однак є ризик захворіти і раком шийки матки.

Герпес на сідницях

Герпес на сідницях, швидше за все, є причиною активізації вірусу другого типу. Якщо до цього пацієнт ніколи не хворів генітальним герпесом, тоді слід звернутися до лікаря для встановлення точного діагнозу. Деякі фахівці стверджують, що існують погано вивчені види герпесу, які можуть провокувати раптові висипання на тілі або ставати причиною хронічної втоми. У будь-якому випадку дуже важливим є зміцнення імунної системи всього організму і своєчасне звернення до лікаря.

Яким чином передається герпесу 2 типу?

Герпес передається декількома шляхами, але основним все ж є статевий шлях інфікування. Зараження відбувається при контакті з хворою людиною або з носієм вірусу через слизові оболонки статевих органів. Також інфекція може проникати через пряму кишку, мікроскопічні тріщини на шкірі, уретру. Серйозне епідеміологічне значення мають і орогенитальні контакти.

Тим не менш, крім статевого шляху, герпес передається:

• Від матері до плоду і новонародженому. Частіше при пологах, рідше при кесаревому розтині. Слід знати, що у 5% випадків інфікування відбувається ще до народження, оскільки вірус герпесу здатний проникати через плацентарний бар’єр, тому кесарів розтин не є панацеєю.
• Побутовий спосіб — пов’язаний з близьким контактом із хворим в період загострення. Можливе інфікування через предмети його одягу та особистої гігієни. Зараження подібним чином відбувається досить рідко.
• Вірус може знаходитися і в самій спермі — відомі випадки інфікування при штучному заплідненні.

Методи лікування генітального герпесу

Лікування генітального герпесу вважається досить важким завданням з причини того, що у більшої частини пацієнтів виникає хронічний рецидивуючий перебіг інфекційного процесу. Вірус герпесу має здатність тривалий час виживати в організмі людини (персистенція). До того ж, у хворого може розвиватися специфічна форма імунодефіциту.

Стаціонарне лікування рекомендується хворому при наступних факторах:

1. Дисемінована (сильно поширена) по всьому організму герпетична інфекція;
2. Порушення з боку ЦНС;
3. Повна або часткова непереносимість противірусних ліків.

Вибираючи метод лікування для пацієнта з вірусом герпесу статевих органів, слід орієнтуватися на форму і важкість перебігу хвороби, а також на стан імунітету людини. Також слід враховувати особливості анамнезу і дані, отримані при лабораторних дослідженнях. Найбільший ефект від лікування генітального герпесу досягається при використанні комплексної терапії, яку можна розділити на кілька етапів.

Основні етапи сучасного комплексного лікування статевого герпесу:

Перший етап пов’язаний з медикаментозним лікуванням генітального герпесу в гострий період хвороби, або при прояві її рецидивів. Триває близько тижня.

• Проводиться базова терапія протигерпетичними препаратами: ацикловір (зовіракс, віролекс), відарабін, цитарабін, ганцикловір, валацикловір (валтрекс) та інші. Активно використовуються як мазі (місцево), так і таблетки (перорально).
• Антивірусні препарати застосовуються в поєднанні з імунобіологічними засобами. Мова йде про іммуномодулятори, пребіотики, препарати інтерферону і його індуктор (аміксин).
• Рекомендується також прийом природних антиоксидантів — вітамінів груп С і Е з курсом лікування близько двох тижнів.
• При наявності яскраво вираженого ексудативного компоненту слід приймати інгібітори синтезу простагландинів, наприклад, індометацин.

Другий етап починається після того, як зникнуть основні клінічні прояви статевого герпесу, тобто з настанням стадії ремісії (8-15 дні лікування). Тут триває прийом імуномодуляторів, відновлюється мікрофлора кишечника (використовуються пре-або пробіотики). Зміцнення організму відбувається також за допомогою адаптогенів рослинного походження — дані препарати мобілізують резервні сили організму і надають стимулюючий вплив на центральну нервову систему.

Якщо хворий страждає на імуносупресію, тоді призначають ще й гормони тимусу (вилочкова залоза), які стимулюють дозрівання і диференціювання популяції Т-лімфоцитів. Основна мета другого етапу лікування генітального герпесу полягає в підготовці пацієнту до вакцинотерапії.

Третій етап полягає у використанні спеціальної противогерпетичної вакцини. Дана частина лікування здійснюється через кілька місяців після закінчення першого етапу. Незважаючи на численні суперечки про ступінь ефективності даної вакцини, була доведена її дієвість, правда не на всіх пацієнтів. Проводилися медичні дослідження, в результаті яких було встановлено, що у більш чим половини хворих (близько 60%) повністю зникли рецидиви хвороби.

Вакцина активізує клітинний імунітет, відбувається імунокорекція організму. Найчастіше використовують вакцину «Витагерпавак», яка в поєднанні з циклофероном дозволяє досягти ще більш ефективного результату.

Останній етап лікування — це диспансерне спостереження, що супроводжується клініко-лабораторним моніторингом. Необхідно регулярно санувати вогнища інфекції, продовжувати курс зміцнення імунітету. В залежності від стану пацієнту, можуть призначатися імуномодулятори і пребіотики. Не виключена і повторна вакцинація через певний проміжок часу для профілактики рецидивів.

Генітальний герпес при вагітності — ризик для плоду.

Генітальний герпес особливо небезпечний при вагітності. Дуже часто дане захворювання служить причиною невиношування плоду, а також вторинного безпліддя.

Інфікування генітальним герпесом в 1-му триместрі вагітності може привести до формування таких вад внутрішньоутробного розвитку плоду:

1. Гідро- і мікроцефалія;
2. Вроджена вада серця;
3. Глухота.

Зараження в наступних триместрах вагітності може бути причиною розвитку:

• Анемії;
• Гіпотрофії;
• Менінгоенцефаліту;
• Пневмонії;
• Сепсису, що нерідко приводить до антенатальної (внутрішньоутробної) загибелі плоду.

Лікувати герпес при вагітності слід дуже обережно. Для цього використовується спеціальна методика, яка заснована на лікуванні протигерпетичними препаратами в поєднанні з терапевтичними засобами, спрямованими на збереження вагітності. Застосовуються стандартні антивірусні препарати, переважно у вигляді кремів, гелів і мазей. Ацикловір може призначатися в таблетках.

Не рекомендується парентеральний спосіб введення через токсичність по відношенню до плоду, хоча допускається застосування внутрішньовенних ін’єкцій ацикловіру при важкій генералізованій герпетичній інфекції. Вплив імуностимуляторів і вакцин на вагітних поки повністю не вивчений, тому на перший план виходить щадна протиепідемічна терапія, спрямована на збереження плоду.

Лікування в домашніх умовах

Далеко не всі пацієнти бажають проходити повне комплексне терапевтичне лікування — багато воліють лікувати герпес статевих органів у домашніх умовах. Найчастіше, процес обмежується разовими курсом прийому протигерпетичних ліків.

Як правило, основний засіб від герпесу — це противірусні препарати, серед яких найбільш ефективним вважається ацикловір. Мазь або таблетки з даними діючою речовиною, як і вся група аномальних нуклеозидів, має високу вибірковість і здатна пригнічувати активну реплікацію вірусу герпесу. Крім того, ацикловір має дуже низьку токсичність по відношенню до клітин людського організму. Саме ці властивості і забезпечують високу ефективність і популярність даного препарату. Ацикловір наноситься на уражену шкіру, протягом 5-10 днів.

Лікування герпесу в домашніх умовах за допомогою ацикловіру дозволяє усунути виразково-ерозивні висипання і позбутися хворобливих симптомів (печіння, свербіж). Проте слід розуміти, що разове або курсове використання ліків цієї групи не тільки не здатне вилікувати герпес назавжди, але і не виключає подальші рецидиви хвороби.

Ускладнення генітального герпесу

Основна проблема генітального герпесу полягає в тому, що більшість людей не вважає дане захворювання серйозним, або заслуговуючим особливої уваги. Між тим, запущений та рецидивуючий герпес статевих органів може призвести до цілого ряду ускладнень, досить неприємних для чоловіків, і особливо небезпечних для жінок:

• Перебравшись на шийку матки і вражаючи її, вірус герпесу сприяє розвитку істинної ерозії, яка згодом може малігнізуватися і перейти в онкологічне захворювання;
• Під час вагітності генітальний герпес являє загрозу не тільки для жіночого організму, але і здоров’ю, а часом і життя, плоду;
• Викликає ураження сечовивідних шляхів (герпетичний цистит та уретрит);
• Може добиратися до нервової системи і вражати її;
• Ускладнює перебіг інших генітальних інфекцій;
• Знижує захисні сили організму (імунітет);
• Сприяє утворенню тріщин прямої кишки.